Осінь, безбарвна та сіра, ступила на облущений поріг,
В навушниках Земфіра, подалі від ненависних доріг.
Я в тобі вбачаю диво, та літак у небо вже злетів,
Не лякай мене ти, зливо, він про кохання шепотів.
Лише самотня та холодна, осінь плечі обійма,
Хвиля почуттів глибоководна, її уже я не сприйма,
Навіщо стільки обіцянок, пустих, примарних та гірких,
Ми розбили досить склянок, таких для нас хитких.
Я тебе шукаю всюди, ось, знайшла, ти зачекай,
Напишу тобі етюда, ти поки приготуй нам чай,
Посмішці очей твоїх медових відповідаю ніжно - "я готова",
Осінніх барвів кольорових повна душа моя цукрова. (с) Тесса Колейс
Осень, бесцветная и серая, ступила на облезлые порог,
В наушниках Земфира, подальше от ненавистных дорог.
Я в тебе вижу чудо, и самолет в небо уже взлетел,
Не пугай меня ты, сливо, он о любви шептал.
Лишь одинокая и холодная, осень плечи обнимает,
Волна чувств глубоководная, ее уже я не сприйма,
Зачем столько обещаний, пустых, призрачных и горьких,
Мы разбили достаточно стаканов, таких для нас шатких.
Я тебя ищу везде, вот, нашла, ты подожди,
Напишу тебе этюда, ты пока приготовь нам чай,
Улыбке глаз твоих медовых отвечаю нежно - "я готова",
Осенние краски цветных полная душа моя сахарная. (С) Тесса Колейс