Між нами закриті очі, холодні руки
І німе чорно-біле кіно.
Я вже більше не боюсь розлуки,
Я боюсь, що тобі все одно.
Осінь грає із листям, хмариться,
пише птахами на небі знаки.
Моє серце мовчить - мається,
Лиш життя подає ознаки.
Ти мовчиш. Навіть азбука Брайля
не у силах більше сказати.
Ти не любишь мене, я знаю,
як таке можна не знати?
Жовтень стукає у двері-вікна,
Він готовий уже прощатись.
Ти, напевно, без мене звикла,
знов навчилась дзвінко сміятись?
23 - 24 жовтня, 2012 рік
Между нами закрыты глаза , холодные руки
И немое черно-белое кино.
Я уже не боюсь разлуки ,
Я боюсь , что тебе все равно.
Осень играет с листьями , хмурится ,
пишет птицами на небе знаки.
Мое сердце молчит - имеется ,
Только жизнь подает признаки .
Ты молчишь . Даже азбука Брайля
не во силах больше сказать .
Ты не любишь меня , я знаю ,
как такое можно не знать ?
Октябрь стучит в дверь - окна ,
Он готов уже прощаться.
Ты , наверное , без меня привыкла ,
вновь научилась громко смеяться ?
23 - 24 октября 2012