Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.
2.02.1897
As a child, it happened
I'm going to die in despair
So though the pain came to the heart,
I got up quietly.
"What hurts?" - they asked me
But I did not admit -
I was a little proud, -
To not cry, I laughed.
And now, when for me
A drama joke will end in an evil way
And from the point it has to strike
Acute, vicious epigram, -
Ruthless weapons of laughter
I'm afraid to be subjected to
And, having forgotten the old pride,
I cry not to laugh.
2.02.1897