Осінь... золота осінь...
Смуток торкнеться душі.
Осінь... на порозі мого дому,
На порозі мого дому йдуть дощі...
Звуки осінньої пісні
Ллються в прозору блакить.
Спомин відшумілого вже літа,
Запізнілих твоїх квітів дивний цвіт.
Не сумуй коханий, що любов зав*яне,
Дивний цвіт кохання не вернуть.
Відлітають в вирій журавлі ключами,
А я спішу за ними в дальню путь.
Вітер... осінній вітер...
Холод все одно мине.
Вітер всі цілунки і надії,
Нездійсненні наші мрії поверне.
Ти повір, коханий, у казки осінні,
Ти послухай музику дощу.
Осінь замалює листям наші тіні
Й ті слова, що я їх промовчу...
Осень ... Золотая осень ...
Грусть коснутся души.
Осень ... на пороге моего дома,
На пороге моего дома есть дождь ...
Звуки осенней песни
Налил в прозрачный синий.
Спомин из рукавов уже летом,
Запоздалые ваши цветы - странный цветок.
Не пропустите своих любимых, которые любят голову * Ян,
Странное цветение любви не вернется.
Улететь в кранах ключей,
И я буду суставом в пути Дальны.
Ветер ... Осенний ветер ...
Холод все еще промывает.
Ветер всех поцелуев и надежд,
Улучшение наших снов вернется.
Вы верите, любимого, в сказках,
Вы будете слушать музыкальную музыку.
Осень Лумс оставляет наши тени
И эти слова, которые я говорю их ...