Крізь сторіччя лине доля, мов остання пісня.
мов останній подих літа та життя прохання.
Та мелодія цій пісні серце розриває.
«Чи останнє в мене літо…» я спитаю… та вона не знає.
Україно моя! Щира, сонячна земля…
Я приймаю твій наказ…
Обіймаю я тебе в останній раз.
Та сторіччя це так мало, мені треба більше.
Я погоджуюсь на сяйво зорянеє, вічне…
Ну а поки наді мною «Градом» небо дише.
Ну а поки мій товариш плаче, листа до дому пише.
Україно, в цю годину ти приймаєш сина!
Ти єдина і для тебе я завжди дитина.
Ну а поки крізь сторіччя тебе обіймаю.
обіймаю я тебе в останнє і в небо відлітаю…
Слова та музика Андрія Попруги
Through the centuries, luck, like the last song.
like the last breath of the summer and the life of the request.
The melody of this song breaks the heart.
"Is it the last summer in me ..." I will ask ... and she does not know.
My Ukraine! Sincere, sunny land ...
I accept your order ...
I hug you the last time.
That century is so small, I need more.
I agree to glow staring, eternal ...
Well, so far, the sky is dancing with me "Hail".
Well, while my friend is crying, she writes a letter to her home.
Ukraine, this time you take your son!
You are the only one and for you I am always a child.
Well, while through the ages I embrace you.
I embrace you in the last and fly away to heaven ...
Andriy Popruga's lyrics and music