У твоїх обіймах ніч пала, не здолає, а ні сон, а ні мла.
Жагою втіхи втомлені тіла, ця історія, як світ стара.
Завмирає все довкруг востаннє і любов вмирає ранком, як від ран.
Не дай вам Боже звідати хоч раз, зрозуміло все без зайвих слів.
Не жалію, що туман між нами ліг, цей туман з невиплаканих сліз.
Чим для тебе, любий мій, були наші ночі, зрозумієш серед злив у обіймах іншої колись.
А я не благаю ніжності востаннє, не почуєш з уст моїх зітхання.
Мовчання - хрест тяжкий для двох, де легку розіп’яту любов я понесу одна.
Лиш здавалося, що ми одне, промайнемо крізь життя,
І не торкне нас гірка отрута забуття, ця історія, як світ стара.
Завмирає все довкруг востаннє і любов вмирає ранком, як від ран.
А я не благаю ніжності в останнє, не почуєш з уст моїх зітхання.
In your embrace the night has fallen, it will not overcome, neither sleep, nor youth.
Thirsty bodies are thirsty for comfort, this story is as old as the world.
Everything around freezes for the last time and love dies in the morning, as from wounds.
God forbid you know at least once, of course everything is without words.
I do not regret that the fog fell between us, this fog of unshed tears.
What for you, my dear, were our nights, you will understand among the showers in the arms of another once.
And I do not beg for tenderness for the last time, you will not hear from my mouth sighs.
Silence is a heavy cross for two, where I will bear a light crucified love alone.
It just seemed like we were alone, flashing through life,
And we will not be touched by the bitter poison of oblivion, this story is as old as the world.
Everything around freezes for the last time and love dies in the morning, as from wounds.
And I do not beg for tenderness in the last, you will not hear from my mouth sighs.