Текст песни Тарас Шевченко - Сон3
Просмотров
25
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Тарас Шевченко - Сон3, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
І знов лечу. Земля чорніє.
Дрімає розум, серце мліє.
Дивлюся: хати над шляхами
Та городи з стома церквами,
А в городах, мов журавлі,
Замоштрували москалі;
Нагодовані, обуті
І кайданами окуті,
Моштруються... Далі гляну:
У долині, мов у ямі,
На багнищі город мріє;
Над ним хмарою чорніє
Туман тяжкий... Долітаю —
То город безкраїй.
Чи то турецький,
Чи то німецький,
А може, те, що й московський.
Церкви, та палати,
Та пани пузаті,
І ні однісінької хати.
Смеркалося... огонь огнем
Кругом запалало,
Аж злякавсь я... «Ура! ура!
Ура!» — закричали.
«Цу-цу, дурні! схаменіться!
Чого се ви раді!
Що горите?» — «Экой хохол!
Не знает параду.
У нас парад! Сам изволит /272/
Сегодни гуляти!»
«Та де ж вона, тая цяця?»
«Бон видишь — палаты».
Штовхаюсь я; аж землячок,
Спасибі, признався,
З циновими ґудзиками:
«Де ты здесь узялся?»
«З України». — «Так як же ти
Й говорить не вмієш
По-здешнему?» — «Ба ні, — кажу, —
Говорить умію,
Та не хочу». — «Экой чудак!
Я всі входи знаю,
Я тут служу, коли хочеш,
В дворец попытаюсь
Ввесты тебе. Только, знаєш,
Мы, брат, просвищенны, —
Не поскупись полтинкою...»
Цур тобі, мерзенний
Каламарю... І зробився
Я знову незримий
Та й пропхався у палати.
Боже мій єдиний!!
Так от де рай! Уже нащо
Золотом облиті
Блюдолизи; аж ось і сам,
Високий, сердитий,
Виступає; обок його
Цариця- небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще, на лихо, сердешне
Хита головою.
Так оце-то та богиня!
Лишенько з тобою.
А я, дурний, не бачивши
Тебе, цяце, й разу,
Та й повірив тупорилим
Твоїм віршемазам.
Ото дурний! а ще й битий,
На квиток повірив
Москалеві; от і читай,
І йми ти їм віри!
За богами — панства, панства /273/
В серебрі та златі,
Мов кабани годовані,
Пикаті, пузаті!..
Аж потіють, та товпляться,
Щоб то ближче стати
Коло самих: може, вдарять
Або дулю дати
Благоволять; хоч маленьку,
Хоч півдулі, аби тілько
Під самую пику.
Дрімає розум, серце мліє.
Дивлюся: хати над шляхами
Та городи з стома церквами,
А в городах, мов журавлі,
Замоштрували москалі;
Нагодовані, обуті
І кайданами окуті,
Моштруються... Далі гляну:
У долині, мов у ямі,
На багнищі город мріє;
Над ним хмарою чорніє
Туман тяжкий... Долітаю —
То город безкраїй.
Чи то турецький,
Чи то німецький,
А може, те, що й московський.
Церкви, та палати,
Та пани пузаті,
І ні однісінької хати.
Смеркалося... огонь огнем
Кругом запалало,
Аж злякавсь я... «Ура! ура!
Ура!» — закричали.
«Цу-цу, дурні! схаменіться!
Чого се ви раді!
Що горите?» — «Экой хохол!
Не знает параду.
У нас парад! Сам изволит /272/
Сегодни гуляти!»
«Та де ж вона, тая цяця?»
«Бон видишь — палаты».
Штовхаюсь я; аж землячок,
Спасибі, признався,
З циновими ґудзиками:
«Де ты здесь узялся?»
«З України». — «Так як же ти
Й говорить не вмієш
По-здешнему?» — «Ба ні, — кажу, —
Говорить умію,
Та не хочу». — «Экой чудак!
Я всі входи знаю,
Я тут служу, коли хочеш,
В дворец попытаюсь
Ввесты тебе. Только, знаєш,
Мы, брат, просвищенны, —
Не поскупись полтинкою...»
Цур тобі, мерзенний
Каламарю... І зробився
Я знову незримий
Та й пропхався у палати.
Боже мій єдиний!!
Так от де рай! Уже нащо
Золотом облиті
Блюдолизи; аж ось і сам,
Високий, сердитий,
Виступає; обок його
Цариця- небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще, на лихо, сердешне
Хита головою.
Так оце-то та богиня!
Лишенько з тобою.
А я, дурний, не бачивши
Тебе, цяце, й разу,
Та й повірив тупорилим
Твоїм віршемазам.
Ото дурний! а ще й битий,
На квиток повірив
Москалеві; от і читай,
І йми ти їм віри!
За богами — панства, панства /273/
В серебрі та златі,
Мов кабани годовані,
Пикаті, пузаті!..
Аж потіють, та товпляться,
Щоб то ближче стати
Коло самих: може, вдарять
Або дулю дати
Благоволять; хоч маленьку,
Хоч півдулі, аби тілько
Під самую пику.
And again I fly. The earth is blackening.
The mind is drowsy, the heart is burning.
I look: houses over paths
And gardens with a hundred churches,
And in cities, like cranes,
Muscled;
Feeding, footwear
And the shackles are shackled,
Mounting ... Then I look:
In the valley, like in a pit,
In the bog, the garden dreams;
Above it, the cloud blackens
The fog is heavy ... I fly -
It is an endless city.
Is it Turkish,
Is it German,
Or maybe the Moscow one.
Churches and Chambers,
And ladies are belly
And not a single house.
It was dark ... fire by fire
The circle was on fire,
I was scared ... "Hooray! Hurray!
Hurray!" They shouted.
“Tsu-tsu, you fools! be ashamed!
What are you glad about!
What are you burning? " - «Eco-crest!
Does not know the advice.
We have a parade! Sam will dismiss / 272 /
Have a walk today! ”
"Where is she, this aunt?"
"Bon See - Chambers."
I push myself; even a countryman,
Thank you, admitted
With price buttons:
"Where did you come from here?"
"From Ukraine". - "So how are you
And you can't say
Really? " - "No, I say, -
Says the ability,
But I do not want to. " - “Eco freak!
I know all the inputs
I serve here whenever you want,
I'll try to go to the palace
Introduce you. Only, you know,
We, brother, are enlightened, -
Don't be mean to half a dozen ... »
Miracle to you, nasty
Kalamaru ... And it did
I'm invisible again
And he pushed into the wards.
Oh my God the only one !!
So from de paradise! Already why
Gold plated
Dishwashers; and here he is,
Tall, angry,
Performs; its curves
Queen is not good,
The tongue is dried,
Thin, leggy,
Yes, it will, in an evil way, be warm
He shakes his head.
So that's the goddess!
Only with you.
And I, stupid, not seeing
You, aunt, and once,
And he believed the stupid ones
Your poems.
Otto stupid! and even the broken one,
I believed the ticket
Moskal's; here and read,
And give them their faith!
For the gods - pangs, pangs / 273 /
In silver and gold,
Boars are fed,
Pissy, belly! ..
As long as they sweat and crowd,
To get closer
Circle themselves: maybe hit
Or a fig to give
To favor; though small,
At least half a dozen, if only
Under the peak.
The mind is drowsy, the heart is burning.
I look: houses over paths
And gardens with a hundred churches,
And in cities, like cranes,
Muscled;
Feeding, footwear
And the shackles are shackled,
Mounting ... Then I look:
In the valley, like in a pit,
In the bog, the garden dreams;
Above it, the cloud blackens
The fog is heavy ... I fly -
It is an endless city.
Is it Turkish,
Is it German,
Or maybe the Moscow one.
Churches and Chambers,
And ladies are belly
And not a single house.
It was dark ... fire by fire
The circle was on fire,
I was scared ... "Hooray! Hurray!
Hurray!" They shouted.
“Tsu-tsu, you fools! be ashamed!
What are you glad about!
What are you burning? " - «Eco-crest!
Does not know the advice.
We have a parade! Sam will dismiss / 272 /
Have a walk today! ”
"Where is she, this aunt?"
"Bon See - Chambers."
I push myself; even a countryman,
Thank you, admitted
With price buttons:
"Where did you come from here?"
"From Ukraine". - "So how are you
And you can't say
Really? " - "No, I say, -
Says the ability,
But I do not want to. " - “Eco freak!
I know all the inputs
I serve here whenever you want,
I'll try to go to the palace
Introduce you. Only, you know,
We, brother, are enlightened, -
Don't be mean to half a dozen ... »
Miracle to you, nasty
Kalamaru ... And it did
I'm invisible again
And he pushed into the wards.
Oh my God the only one !!
So from de paradise! Already why
Gold plated
Dishwashers; and here he is,
Tall, angry,
Performs; its curves
Queen is not good,
The tongue is dried,
Thin, leggy,
Yes, it will, in an evil way, be warm
He shakes his head.
So that's the goddess!
Only with you.
And I, stupid, not seeing
You, aunt, and once,
And he believed the stupid ones
Your poems.
Otto stupid! and even the broken one,
I believed the ticket
Moskal's; here and read,
And give them their faith!
For the gods - pangs, pangs / 273 /
In silver and gold,
Boars are fed,
Pissy, belly! ..
As long as they sweat and crowd,
To get closer
Circle themselves: maybe hit
Or a fig to give
To favor; though small,
At least half a dozen, if only
Under the peak.