Розпрощався стрілець із своєю ріднею,
Сам поїхав в далеку дорогу.
За свій рідний край, за стрілецький звичай
Йдемо в бій за свою перемогу.
А вітер в степу травою колише,
Дуб зелений додолу схилився,
Листя шелестить, вбитий стрілець
Над ним коник його зажурився.
– Ой коню ж, мій коню, не стій наді мною,
Я тим часом полежу у полі,
Біжи, коню мій, скажи неньці рідній,
Що я лежу у степу забитий.
Най батько і мати, і ріднії сестри,
Нехай вони за мною не плачуть,
Я в степу лежу за Вкраїну свою,
Чорний крук наді мною закряче.
Распрощался стрелок со своей родней ,
Сам поехал в дальнюю дорогу.
За свой родной край , за стрелковый обычай
Идем в бой за свою победу.
А ветер в степи травой колышет ,
Дуб зеленый вниз склонился ,
Листья шелестят , убит стрелок
Над ним конек его приуныл.
- Ой коню же , мой конь , не стой надо мной ,
Я тем временем полежу в поле ,
Беги , конь мой , скажи мамочке родной ,
Что я лежу в степи забит .
Пусть отец и мать, и риднии сестры ,
Пусть они за мной не плачут,
Я в степи лежу за Украину свою
Черный ворон надо мной прокрячет .