Текст песни Тарас Григорович Шевченко - В казематі

Исполнитель
Название песни
В казематі
Дата добавления
18.07.2020 | 21:20:07
Просмотров 55
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным

Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Тарас Григорович Шевченко - В казематі, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн

В КАЗЕМАТІ

Моїм соузникам посвящаю

Згадайте, братія моя...
Бодай те лихо не верталось,
Як ви гарнесенько і я
Із-за решотки визирали.
І, певне, думали, коли
На раду тиху, на розмову,
Коли ми зійдемося знову
На сій зубоженій землі?
Ніколи, братія, ніколи
З Дніпра укупі не п’ємо!
Розійдемось, рознесемо
В степи, в ліси свою недолю,
Повіруєм ще трохи в волю,
А потім жити почнемо
Меж людьми як люде.
А поки те буде,
Любітеся, брати мої,
Украйну любіте
І за неї, безталанну,
Господа моліте.
І його забудьте, други,
І не проклинайте.
І мене в неволі лютій
Інколи згадайте.

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру.
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись,
Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.

Н. КОСТОМАРОВУ

Веселе сонечко ховалось
В веселих хмарах весняних.
Гостей закованих своїх
Сердешним чаєм напували
І часових переміняли,
Синємундирих часових.
І до дверей, на ключ замкнутих,
І до решотки на вікні
Привик я трохи, і мені
Не жаль було давно одбутих,
Давно похованих, забутих,
Моїх кровавих тяжких сльоз.
А їх чимало розлилось
На марне поле. Хоч би рута,
А то нічого не зійшло!
І я згадав своє село.
Кого я там, коли покинув?
І батько й мати в домовині...
І жалем серце запеклось,
Що нікому мене згадати!
Дивлюсь — твоя, мій брате, мати,
Чорніше чорної землі,
Іде, з хреста неначе знята...
Молюся! Господи, молюсь!
Хвалить тебе не перестану!
Що я ні з ким не поділю
Мою тюрму, мої кайдани!

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи, дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було.
Та все-таки якось жилось.
Хоть на чужому, та на полі...
Тепер же злої тії долі,
Як Бога, ждати довелось.
І жду її, і виглядаю,
Дурний свій розум проклинаю,
Що дався дурням одурить,
В калюжі волю утопить.
Холоне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають,
Що не в Украйні буду жить,
Людей і Господа любить.
IN THE CASE

I dedicate to my allies

Remember, my brothers ...
May those famously not return,
How pretty you are and me
They peered out from behind the bars.
And, probably, thought when
For quiet advice, for conversation,
When we meet again
On this impoverished land?
Never, brothers, never
We don't drink from the Dnieper together!
Let's break up, let's spread
In the steppes, in the woods his misfortune,
Let's believe in freedom a little more,
And then we will start living
Between people as people.
And while it will be,
Love, my brothers,
You love Ukraine
And for her, untalented,
Pray to the Lord.
And forget it, friends,
And don't curse.
And I was in captivity in February
Remember sometimes.

I don't care if I will
I live in Ukraine or not.
Will anyone remember or forget
Me in the snow abroad -
The same for me.
In captivity he grew up among strangers
And, not mourning his,
I will die in captivity, crying.
And I'll take everything with me,
I will not leave a small trace
In our glorious Ukraine,
On our - not their land.
And the father and the son will not remember,
He will not say to his son: - Pray,
Pray, son, for Ukraine
He was tortured once. -
I don't care if it will
That son to pray or not ...
And I don't care,
How evil people are in Ukraine
They will fall asleep, cunning, and on fire
She, robbed, will be aroused ...
Oh, not the same to me.

N. KOSTOMAROV

The sun was happily hiding
In the cheerful spring clouds.
The guests are chained
They drank hearty tea
And temporary changed,
Blue uniforms temporary.
And to the door, locked,
And to the lattice on the window
I'm a little used to me
Unfortunately it was a long time ago,
Long buried, forgotten,
My bloody heavy tears.
And a lot of them spilled
In vain field. At least the route,
And then nothing came of it!
And I remembered my village.
Who was I there when I left?
Both father and mother in the homeland ...
And pity the heart hardened,
What can anyone remember me!
I look - your, my brother, mother,
Blacker than black earth,
It goes, as if removed from the cross ...
I pray! Lord, I pray!
I will not stop praising you!
What I will not share with anyone
My prison, my shackles!

Cherry orchard near the house,
The beetles are buzzing over the cherries.
Plowmen with plows go,
Singing, walking, girls,
And mothers are waiting for dinner.
Family dinner near the house,
The evening star rises.
Daughter serves dinner,
And the mother wants to teach
So the nightingale does not give.
She put her mother around the house
Their little children,
She fell asleep next to them.
Everything calmed down, only the girls
But the nightingale did not calm down.

In captivity it is difficult, though free,
To tell the truth, it was not.
But still somehow lived.
Although on someone else's, but on the field ...
Now the evil fate,
As God, we had to wait.
And I'm waiting for her, and I look,
I curse my foolish mind,
What fools fooled,
He will drown his will in a puddle.
Cold heart, as I recall,
What will not be buried in Ukraine,
That I will not live in Ukraine,
He loves people and the Lord.