І досі сниться: під горою
Меж вербами та над водою
Біленька хаточка. Сидить
Неначе й досі сивий дід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своє маленькеє внуча.
І досі сниться, вийшла з хати
Веселая, сміючись, мати,
Цілує діда і дитя
Аж тричі весело цілує,
Прийма на руки, і годує,
І спать несе. А дід сидить
І усміхається, і стиха
Промовить нишком: — Де ж те лихо?
Печалі тії, вороги?
І нищечком старий читає,
Перехрестившись, Отче наш.
Крізь верби сонечко сіяє
І тихо гасне. День погас
І все почило. Сивий в хату
Й собі пішов опочивати.
И все еще мечтает: под горой
Границы ивы и над водой
Белый дом. Сидит
Как будто все еще серый дедушка
Круг хижины и патча
Хорошо и кудряво
Его маленькая внучка.
И все еще мечтаю, вышел из дома
Веселье, смех, мать,
Целует дедушку и ребенка
Три раза веселые поцелуи,
Передача и кормление,
И они спят. И его дедушка сидит
И улыбается и стих
Он скажет: - Где это зло?
Грусть этих врагов?
И старик читает,
Пересечь наш отца.
Через иву
И тихо выходит. День ушел
И все было слышно. Серый в доме
И он пошел, чтобы сопротивляться.