Гілля, гілля царапає вікна
У вікнах - пусто, навколи - пусто, на дворі - зусман.
Нікого немає, нічого немає, та окрім синій темряви
мені хватає. Темряви мені хватає (так!)
Тримає (так!) гукає (так!) сяй, сяй, сяй, сяй негайно.
Тимчасові тайни мають принаймні бажання
себе відкрити. Таємниці - як діти. Сьогодні - образа
Та завтра відразу це вже не є тайни
Це вже є бажання. Це вже є бажання
отримать образу, хоча з нею є лише вікна
Та гілля. У вікнах пусто, на дворі - зусман
Керує, шепоче:
Щодня буде так, але є ще те
гілля. Зоряной пиллю образи
насіння сідає на вікна. Прикро
Чому? Тому, що мені прикро
Почивай, засинай. Лягу я на край
Не лягай! Вночі впаду за край.
Починай! Почекаю, може хтось скаже,
Хтось скаже: зачекай!
ІІ
Гілля, гілля царапає вікна.
Повітря, тремтяще повітря... Звідки повітря?
Я чую, як вітер зоряну пил жене далі
Образа триває, мене вживає, образа триває.
У темряві сяє пил! Де взяти сил для кволих крил.
Де взяти дозвіл на постріл у вітер,
Повітря триває, вжимає у вікна
Питає скрізь вікна: Чому тобі... Чому тобі прикро?
Що? Що? Щодня буде краще.
Але живе гілля з зоряной пиллю
Це все ж таки краще, ніж порожній ранок.
Пусто? Так! Але без обману
ІІІ
Так, так, чи не так, та танцють гопак вітер з зоряной пиллю.
Образи насіння сідає на вікна. Прикро? Так! Так!
Отой їх гопак у темряві синій забира сили,
останні сили (у темряві синій забира сили)
Так, тільки так, та вже так більш не можна! Удень - лише гроші.
Скажені гроші. Тягне у ніч не менш скажений вітер
Склада з синіх літер на склі чиєсь ім’я,
керує, шепоче, та все ж склада чиєсь ім’я,
Ім’я тає, не пам’ятаю, що було вчора чого не було вчора
Лише з ехом розмова та ехо питає: що тобі сяє?
Я лише відповідаю на питання скрізь вікна
Прикро мені лише від того, що прикро
Gill, the branches scratch the windows
In the windows - empty, the curve is empty, in the yard is a handyman.
There is no one, nothing, but dark blue
I'm missing. I miss the darkness (yes!)
Holds (yes!) Cries (yes!) Shine, shine, shine, shine immediately.
Temporary secrets have at least a desire
open yourself. Mysteries - like children. Today is an insult
But tomorrow it is no longer a mystery
This is already a wish. This is already a wish
will get the image, although with it there are only windows
That branch The windows are empty, in the courtyard is a businessman
Manages, whispers:
Every day it will be, but there are others
branches Star Trees Images
the seed sits on the windows. It's a pity
Why? Because I'm sorry
Rest, fall asleep. I lie to the edge
Do not lie down! At night I will fall for the edge.
Begin! Waiting for someone to say
Someone will say: wait!
II
Gill, the branches scratch the windows.
Air, trembling air ... Where's the air?
I can hear how the wind stared down to the next
The image continues, it takes me, the image continues.
Dust is shining in the dark! Where to take forces for the false wings.
Where to get permission for a shot in the wind
The air lasts, takes up the windows
Eats everywhere windows: Why do you ... Why do you hurt?
What? What? Every day it will be better.
But there is a branch with a starry dust
It's still better than an empty morning.
Is it empty? So! But without deception
ІІІ
Yes, yes, is not it? But dance is like a wind with a starry dust.
The images of the seed sit on the windows. Is it pity So! So!
That their gopak in the darkness of darkness takes away power,
the last strength (in darkness, the blue takes power)
Yes, only so, and that is no longer possible! In the afternoon - only money.
Scared money Bringing on the night is no less a frightening breeze
Warehouse with blue letters on the glass is someone's name
guides, whispers, but still the composition is somebody's name,
The name is melting, I do not remember what yesterday was what was not yesterday
Only with an echoing conversation and an echo he asks: what shines to you?
I only answer the questions everywhere in the window
I am sorry only for that which is annoying