Текст песни Сергій Жадан - Ще один рік свої тримаються за своїх
Просмотров
63
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Сергій Жадан - Ще один рік свої тримаються за своїх, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
+++
Ще один рік свої тримаються за своїх.
Нічні вогні схожі на пташині хвости.
Що робить смерть? Роз’єднує всіх,
ламає мову, мов залізничні мости.
І коли мова, ніби хребет, розбита вщерть,
нею все одно пишуть, щойно минає шок.
Поети, вони як лисиці – першими чують смерть,
першими брешуть на місяць, який ще не зійшов.
Пишуть знаками, серед яких ми живемо.
Але знаки змінюються, як і кожен із нас.
Змінюється все.
Змінюється почерк.
Змінюється письмо –
в ньому все більше присутній минулий час.
В минулому часі згадуються імена,
в минулому часі більшість дієслів,
в минулому часі пишуться території, а ось війна
пишеться в теперішньому
і з маленької в кожному з листів.
В теперішньому говориться до нічних гостей.
Темрява додає ваги словам.
І чоловіки так називають своїх дітей,
ніби дають імена рікам і островам.
Коли кожна літера в слові ніжність – важлива й нова.
Коли врожаєм відходить письмо старе.
Вчись говорити так, ніби твої слова –
останнє, що почує той, хто завтра помре.
Літні ріки обступає трава.
Теплу твань торкає важке весло.
Птахи вгорі, ніби дієслова,
складаються в дієслівні рими всім на зло.
Ще один рік свої тримаються за своїх.
Нічні вогні схожі на пташині хвости.
Що робить смерть? Роз’єднує всіх,
ламає мову, мов залізничні мости.
І коли мова, ніби хребет, розбита вщерть,
нею все одно пишуть, щойно минає шок.
Поети, вони як лисиці – першими чують смерть,
першими брешуть на місяць, який ще не зійшов.
Пишуть знаками, серед яких ми живемо.
Але знаки змінюються, як і кожен із нас.
Змінюється все.
Змінюється почерк.
Змінюється письмо –
в ньому все більше присутній минулий час.
В минулому часі згадуються імена,
в минулому часі більшість дієслів,
в минулому часі пишуться території, а ось війна
пишеться в теперішньому
і з маленької в кожному з листів.
В теперішньому говориться до нічних гостей.
Темрява додає ваги словам.
І чоловіки так називають своїх дітей,
ніби дають імена рікам і островам.
Коли кожна літера в слові ніжність – важлива й нова.
Коли врожаєм відходить письмо старе.
Вчись говорити так, ніби твої слова –
останнє, що почує той, хто завтра помре.
Літні ріки обступає трава.
Теплу твань торкає важке весло.
Птахи вгорі, ніби дієслова,
складаються в дієслівні рими всім на зло.
+++
Another year they hold on to their own.
Night lights are like bird tails.
What does death do? Separates everyone
breaks the tongue like railway bridges.
And when the tongue, like a spine, is broken to pieces,
it is still written as soon as the shock passes.
Poets, they are like foxes - the first to hear death,
they are the first to lie for a month that has not yet risen.
They write with the signs in which we live.
But the signs are changing, as are each of us.
Everything is changing.
The handwriting changes.
Changing letter -
the past tense is more and more present in it.
In the past tense, names are mentioned,
in the past tense most verbs,
in the past, territories are written, but war
is written in the present
and with a small one in each of the letters.
The present refers to night guests.
Darkness adds weight to words.
And men call their children that,
as if giving names to rivers and islands.
When every letter in the word tenderness is important and new.
When the harvest leaves the old letter.
Learn to speak as if your words -
the last thing anyone who dies tomorrow will hear.
Summer rivers are surrounded by grass.
Warm twan touches a heavy paddle.
The birds above, like verbs,
are formed into verb rhymes for the evil of all.
Another year they hold on to their own.
Night lights are like bird tails.
What does death do? Separates everyone
breaks the tongue like railway bridges.
And when the tongue, like a spine, is broken to pieces,
it is still written as soon as the shock passes.
Poets, they are like foxes - the first to hear death,
they are the first to lie for a month that has not yet risen.
They write with the signs in which we live.
But the signs are changing, as are each of us.
Everything is changing.
The handwriting changes.
Changing letter -
the past tense is more and more present in it.
In the past tense, names are mentioned,
in the past tense most verbs,
in the past, territories are written, but war
is written in the present
and with a small one in each of the letters.
The present refers to night guests.
Darkness adds weight to words.
And men call their children that,
as if giving names to rivers and islands.
When every letter in the word tenderness is important and new.
When the harvest leaves the old letter.
Learn to speak as if your words -
the last thing anyone who dies tomorrow will hear.
Summer rivers are surrounded by grass.
Warm twan touches a heavy paddle.
The birds above, like verbs,
are formed into verb rhymes for the evil of all.