Текст песни Сергій Жадан - Вірші
Просмотров
180
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Сергій Жадан - Вірші, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
***
Можливо, я просто не вмію передати все це словами.
Навіть не знаю, що це – образа чи радість.
Я б хотів, озираючись, бачити ніч зі спалахами та дивами.
Але див не буває, тому я просто не озираюсь.
Просто потрібно бути терплячими і міцними.
Все закінчилося. Ми лишилися в більшості.
Просто цей світ не може в собі вмістити
такої кількості болю й такої кількості ніжності.
Виснажені надвечір’я, розламані ранки,
приголосні твого шепоту, настояні на алкоголі.
Умілий лікар вилікує будь-які рани.
Час, який у нас є, зцілить будь-які болі.
Скільки б могло по всьому лишитись повітря нічного,
скільки тепла в траві й голосів на березі.
Але чорта з два – я не виніс з собою нічого:
все залишилося там, в безкінечному вересні.
Збираю розкидані речі, вертаю позичені суми.
З ким хотів – погодився, з ким устиг – попрощався.
Порожні легені, як порожні трюми –
стільки місця для радості, стільки місця для щастя.
***
Давай, скажи їй щось, зупини
Немає жодної ночі, немає війни
Серед цієї темряви та висоти
Є лише її вперте бажання піти
Хто іще, скажи, заспокоїть і зупинить, якщо не ти?
Просто спини її, не відпускай її
Хай далі говорить усі дурниці свої
Хай далі змішує кров свою зі слізьми
Потім колись вона піде
Але хай залишиться до зими
Подивись, які тепер довгі ночі, які тягучі дими
Навіть якщо світло зранку буде сліпуче та голубе
Вона все одно послухає лише тебе!
Навіть якщо її святі будуть суворі та злі
Хай це станеться потім чи не станеться взагалі
Але не відпускай її доки сонце проступає в імлі
Навіть якщо завершиться осінь і почнеться зима
Вона все одно найбільше боїться лишатись сама
Навіть якщо її святі будуть добрими у своїй журбі
Вона все одно може поскаржитись лише тобі
Можливо тому, що найсамотніше почувається саме в юрбі
Скажи їй щось, чого ніколи не говорив
Щось про людей і птахів, про тварин і риб
Щось про вічність вугілля і невагомість зерна
Про те, що життя має тривати навіть тоді, коли триває війна
Хто тобі, зрештою, ще повірить, якщо не вона?
***
Я так і не зрозумів кількох речей –
легкого зламу її плечей,
твердого металу її образ,
того, чого не було без нас,
того, що ламало наші хребти,
того, що варто було зберегти.
Я так нічого і не знайшов.
Ще одна спроба, ще один шов.
Ще один сплеск на нічній ріці.
Що можна згадати наприкінці?
Протяг у венах, сніг в очах.
Навчись розбиратись у простих речах.
Я хотів давати всьому імена.
Оскільки мова завжди одна.
І ім’я для всього завжди одне.
Саме воно й хвилювало мене.
Стільки речей – складних і простих.
Я все назвав. Я нічого не встиг.
Я не встиг їй сказати, що береги
не мають значення і ваги,
не мають наслідків і причин,
що всі ми лишаємося ні з чим,
що її сліди на нічному снігу –
єдине, що має якусь вагу.
Я не став говорити, що кожен із нас
тримається власних імен і назв,
аби не лишатись на самоті.
Так багато всього в житті –
впертість твоя і присутність твоя.
Мені просто подобається її ім’я.
Не розуміючи літер і слів,
чорних хвиль, вологих полів,
болючих ключиць і повільних вен.
Важливим є кожне з імен,
кожна із вивітрених ночей,
кожна з речей, кожна з речей.
***
Десь на початку осені з’являються тиша й міць,
Так, немов небеса зачиняють свої майстерні.
За кілька днів усе зрушиться з усталених місць,
Оскільки все розламується й міняється в серпні.
Стебла, сховані між сторінок,
Фарба небес – суха, осіння.
Серпневі яблука схожі на вагітних жінок:
За ніжністю шкіри чується твердість насіння.
Павутина тонкими волокнами залітає у сни,
Тумани стоять на воді, ніби пороми.
Вагітні жінки схожі на яблука восени:
Не знати, чого в них більше – стиглості чи утоми.
Не знати, чого більше в просторі – прозорості чи пітьми,
І хто читає це небо, мов заборонену книгу
Між повітрям осені й повітрям зими,
Між голосами дощу й голосами снігу,
Між тим, що повинно статись, і тим, що сталося вже,
Між дотиками прокидань і рівним вогнем застуди,
Між тим, що тебе вбиває, і тим, що береже,
Між тим, чого не було, і тим, чого не буде.
Можливо, я просто не вмію передати все це словами.
Навіть не знаю, що це – образа чи радість.
Я б хотів, озираючись, бачити ніч зі спалахами та дивами.
Але див не буває, тому я просто не озираюсь.
Просто потрібно бути терплячими і міцними.
Все закінчилося. Ми лишилися в більшості.
Просто цей світ не може в собі вмістити
такої кількості болю й такої кількості ніжності.
Виснажені надвечір’я, розламані ранки,
приголосні твого шепоту, настояні на алкоголі.
Умілий лікар вилікує будь-які рани.
Час, який у нас є, зцілить будь-які болі.
Скільки б могло по всьому лишитись повітря нічного,
скільки тепла в траві й голосів на березі.
Але чорта з два – я не виніс з собою нічого:
все залишилося там, в безкінечному вересні.
Збираю розкидані речі, вертаю позичені суми.
З ким хотів – погодився, з ким устиг – попрощався.
Порожні легені, як порожні трюми –
стільки місця для радості, стільки місця для щастя.
***
Давай, скажи їй щось, зупини
Немає жодної ночі, немає війни
Серед цієї темряви та висоти
Є лише її вперте бажання піти
Хто іще, скажи, заспокоїть і зупинить, якщо не ти?
Просто спини її, не відпускай її
Хай далі говорить усі дурниці свої
Хай далі змішує кров свою зі слізьми
Потім колись вона піде
Але хай залишиться до зими
Подивись, які тепер довгі ночі, які тягучі дими
Навіть якщо світло зранку буде сліпуче та голубе
Вона все одно послухає лише тебе!
Навіть якщо її святі будуть суворі та злі
Хай це станеться потім чи не станеться взагалі
Але не відпускай її доки сонце проступає в імлі
Навіть якщо завершиться осінь і почнеться зима
Вона все одно найбільше боїться лишатись сама
Навіть якщо її святі будуть добрими у своїй журбі
Вона все одно може поскаржитись лише тобі
Можливо тому, що найсамотніше почувається саме в юрбі
Скажи їй щось, чого ніколи не говорив
Щось про людей і птахів, про тварин і риб
Щось про вічність вугілля і невагомість зерна
Про те, що життя має тривати навіть тоді, коли триває війна
Хто тобі, зрештою, ще повірить, якщо не вона?
***
Я так і не зрозумів кількох речей –
легкого зламу її плечей,
твердого металу її образ,
того, чого не було без нас,
того, що ламало наші хребти,
того, що варто було зберегти.
Я так нічого і не знайшов.
Ще одна спроба, ще один шов.
Ще один сплеск на нічній ріці.
Що можна згадати наприкінці?
Протяг у венах, сніг в очах.
Навчись розбиратись у простих речах.
Я хотів давати всьому імена.
Оскільки мова завжди одна.
І ім’я для всього завжди одне.
Саме воно й хвилювало мене.
Стільки речей – складних і простих.
Я все назвав. Я нічого не встиг.
Я не встиг їй сказати, що береги
не мають значення і ваги,
не мають наслідків і причин,
що всі ми лишаємося ні з чим,
що її сліди на нічному снігу –
єдине, що має якусь вагу.
Я не став говорити, що кожен із нас
тримається власних імен і назв,
аби не лишатись на самоті.
Так багато всього в житті –
впертість твоя і присутність твоя.
Мені просто подобається її ім’я.
Не розуміючи літер і слів,
чорних хвиль, вологих полів,
болючих ключиць і повільних вен.
Важливим є кожне з імен,
кожна із вивітрених ночей,
кожна з речей, кожна з речей.
***
Десь на початку осені з’являються тиша й міць,
Так, немов небеса зачиняють свої майстерні.
За кілька днів усе зрушиться з усталених місць,
Оскільки все розламується й міняється в серпні.
Стебла, сховані між сторінок,
Фарба небес – суха, осіння.
Серпневі яблука схожі на вагітних жінок:
За ніжністю шкіри чується твердість насіння.
Павутина тонкими волокнами залітає у сни,
Тумани стоять на воді, ніби пороми.
Вагітні жінки схожі на яблука восени:
Не знати, чого в них більше – стиглості чи утоми.
Не знати, чого більше в просторі – прозорості чи пітьми,
І хто читає це небо, мов заборонену книгу
Між повітрям осені й повітрям зими,
Між голосами дощу й голосами снігу,
Між тим, що повинно статись, і тим, що сталося вже,
Між дотиками прокидань і рівним вогнем застуди,
Між тим, що тебе вбиває, і тим, що береже,
Між тим, чого не було, і тим, чого не буде.
***
Mozhno, I just do not understand my words.
Navi I do not know, scho tse - the image of chi rad_st.
I'd like to look around, bachiti nich zi spalahami that divami.
Ale Divas didn’t come, I just don’t look around.
Just potrybno butti patience і mіtsnimi.
All finished. We lost in bilshost.
Just tsev svit can not be in my city
tacos k_lkostі bolyu th takoi k_lkostі nіzhnosti.
Wisnazhenі nadvechіr’ya, rozlamanі wounds,
near your whisper, real for alcohol.
Umіly lіk vilіku be-yakі rani.
Hour, yaky at us ц, ztsіl be-yak boli.
Skіlki b could for all be deprived povіtrya nіchnogo,
skilka heat in the grass and voice on birch.
Ale chta s two - I do not win nothing of him:
Everything is over there, in the endless veres.
I take rozkidan і rechі, I wring pozimeni sumi.
Wake up hot kim, just go away - say goodbye.
Leafs, empty
st_lki m_stsya for joy, st_l'ki m_tstsya for happy.
***
Come on, say i shch, zupini
Not bad for the night, not bad for the war
Sered tsya temryav ta viso
Get the first bazhannya pіti
What is it, tell me, zospokoit і zupinit, supposedly not tee?
Just spin it, do not hold it.
Hi dali speak usi durnitsi svoї
Hai Dali zmіshuє shelter their own with slіzm
Potim ponies pone
Ale hi to fill up zimi
Marry, yakі teper doveg_ nightsі, yakі tyaguchі dimi
Navigate yaksch svitlo zranku bude slіpuche ta pigeon
There is only one thing left for you!
Navigate, as if are holy
Hai tse will become poti chi will not become vzagali
Ale do not understand її docks son prostupa імлі
Navigate to end osi і and drink winter
Won all one most afraid to lose itself
Give me hope that the holy ones will be kind to their own women
Won all one mozhe skoparzhitsis tobі
How can you feel the same in a lawyer?
Say i shchos, why do not you talk
Schos about people and pakhіv, about tvarin and fish
To talk about the problem of hardness and non-grain
About those who live life is triviti navi todі, if trivaє vіyna
Hto tobi, a sinful, just povіrit, supposedly not won?
***
I am so not zozumіv kіlkoh speeches -
easy to evil shoulders,
solid metal image
of what was not without us
Moreover, Lamalo Nashi ridges,
In addition, Varto Bulo zberegti.
I am so new and not familiar.
Already one test, one more seam.
Already one splash on new photos.
Scho zgadat naprikіntsі?
Protrusion of the veins, snіg in the eyes.
Puff up your shoulders with simple speeches.
I want to give you my name.
Oskіlki Mova zavzhdi one.
І Іm’ya for all ovzhdi one.
Itself von nd hviluvalo me.
Writing speeches - folding and simple.
I'm all calling. I did not seize anything.
I can’t tell you
not meaningful and wired,
do not worry for reasons,
so all the way,
scho її ії sіdi nichnomu nіgu -
One way I can wag.
I am not becoming talk scho der іz us
triumph in names and names,
Abi do not lose on samotі.
So bagato all in my life -
First yours and your presence.
Meni just follow the її imya.
Do not rozumіyuchi lіter і slіv,
black twilight, vologih polіv,
bolus collarbone and turning veins.
Important є Kozhne іmen,
leather іz viv_trenich nights,
skin speeches, skin speeches.
***
Here on the cob the autumn z'kayutsya tisha th mіts,
For example, the heavens begin their heavens.
For kіlka dnіv musta be injured with tiredness,
Oskіlki all rozmuєєts th mіnyєatsya in serpnі.
Stems, skovan_ mіzh storіnok,
Farba heaven - is dry, osіnnya.
Serpnev yabluka skhodі on vagitny zh_nok:
For nіzhnіstyu shkіri chuєtsya hardness usіnnya.
Pawutins with thin fibers
Mists stand on the water, nibi poromi.
Vagіtnі Zhіnki skhodі on apple vosheni:
Not the nobles, who in them more - stiglost and tiring.
Do not know, why more in the open - prozorostі chi pіmty,
І hto read tse sky, mov zavoronenu book
Mіzh povіtryam autumn і po_tryam zimy,
Mіzh voices doschu th voices snіgu,
Mіzh tim, surely statis, i Tim, it became vzhe,
Mіzh dotikami prokidan і vivnym vognem chill,
Mіzh tim, Scho you drive, і Tim, Scho care,
Mіzh tim, which is not bulo, and tim, which will not.
Mozhno, I just do not understand my words.
Navi I do not know, scho tse - the image of chi rad_st.
I'd like to look around, bachiti nich zi spalahami that divami.
Ale Divas didn’t come, I just don’t look around.
Just potrybno butti patience і mіtsnimi.
All finished. We lost in bilshost.
Just tsev svit can not be in my city
tacos k_lkostі bolyu th takoi k_lkostі nіzhnosti.
Wisnazhenі nadvechіr’ya, rozlamanі wounds,
near your whisper, real for alcohol.
Umіly lіk vilіku be-yakі rani.
Hour, yaky at us ц, ztsіl be-yak boli.
Skіlki b could for all be deprived povіtrya nіchnogo,
skilka heat in the grass and voice on birch.
Ale chta s two - I do not win nothing of him:
Everything is over there, in the endless veres.
I take rozkidan і rechі, I wring pozimeni sumi.
Wake up hot kim, just go away - say goodbye.
Leafs, empty
st_lki m_stsya for joy, st_l'ki m_tstsya for happy.
***
Come on, say i shch, zupini
Not bad for the night, not bad for the war
Sered tsya temryav ta viso
Get the first bazhannya pіti
What is it, tell me, zospokoit і zupinit, supposedly not tee?
Just spin it, do not hold it.
Hi dali speak usi durnitsi svoї
Hai Dali zmіshuє shelter their own with slіzm
Potim ponies pone
Ale hi to fill up zimi
Marry, yakі teper doveg_ nightsі, yakі tyaguchі dimi
Navigate yaksch svitlo zranku bude slіpuche ta pigeon
There is only one thing left for you!
Navigate, as if are holy
Hai tse will become poti chi will not become vzagali
Ale do not understand її docks son prostupa імлі
Navigate to end osi і and drink winter
Won all one most afraid to lose itself
Give me hope that the holy ones will be kind to their own women
Won all one mozhe skoparzhitsis tobі
How can you feel the same in a lawyer?
Say i shchos, why do not you talk
Schos about people and pakhіv, about tvarin and fish
To talk about the problem of hardness and non-grain
About those who live life is triviti navi todі, if trivaє vіyna
Hto tobi, a sinful, just povіrit, supposedly not won?
***
I am so not zozumіv kіlkoh speeches -
easy to evil shoulders,
solid metal image
of what was not without us
Moreover, Lamalo Nashi ridges,
In addition, Varto Bulo zberegti.
I am so new and not familiar.
Already one test, one more seam.
Already one splash on new photos.
Scho zgadat naprikіntsі?
Protrusion of the veins, snіg in the eyes.
Puff up your shoulders with simple speeches.
I want to give you my name.
Oskіlki Mova zavzhdi one.
І Іm’ya for all ovzhdi one.
Itself von nd hviluvalo me.
Writing speeches - folding and simple.
I'm all calling. I did not seize anything.
I can’t tell you
not meaningful and wired,
do not worry for reasons,
so all the way,
scho її ії sіdi nichnomu nіgu -
One way I can wag.
I am not becoming talk scho der іz us
triumph in names and names,
Abi do not lose on samotі.
So bagato all in my life -
First yours and your presence.
Meni just follow the її imya.
Do not rozumіyuchi lіter і slіv,
black twilight, vologih polіv,
bolus collarbone and turning veins.
Important є Kozhne іmen,
leather іz viv_trenich nights,
skin speeches, skin speeches.
***
Here on the cob the autumn z'kayutsya tisha th mіts,
For example, the heavens begin their heavens.
For kіlka dnіv musta be injured with tiredness,
Oskіlki all rozmuєєts th mіnyєatsya in serpnі.
Stems, skovan_ mіzh storіnok,
Farba heaven - is dry, osіnnya.
Serpnev yabluka skhodі on vagitny zh_nok:
For nіzhnіstyu shkіri chuєtsya hardness usіnnya.
Pawutins with thin fibers
Mists stand on the water, nibi poromi.
Vagіtnі Zhіnki skhodі on apple vosheni:
Not the nobles, who in them more - stiglost and tiring.
Do not know, why more in the open - prozorostі chi pіmty,
І hto read tse sky, mov zavoronenu book
Mіzh povіtryam autumn і po_tryam zimy,
Mіzh voices doschu th voices snіgu,
Mіzh tim, surely statis, i Tim, it became vzhe,
Mіzh dotikami prokidan і vivnym vognem chill,
Mіzh tim, Scho you drive, і Tim, Scho care,
Mіzh tim, which is not bulo, and tim, which will not.