Я так хотів, прокидаючись ранками,
Коли на небі лиш одна зоря,
Тільки із нею ділитись світанками
Допоки світ стоїть і поки крутиться Земля.
І так хотів збудувати для неї
Я Семірамідові сади,
Щоб разом прийняти любві панацею
І в ній залишитись назавжди...
Колись ти станеш зіркою у небі
І кораблі мої до тебе попливуть,
А поки я скажу собі, терпи, так треба,
Бо той, хто терпить упізнає суть.
Я так хотів, засинаючи у пітьмі,
Зустрітися із нею хоч у снах,
Але сиджу с собою на самоті,
Згадуючи строфи у віршах.
Бо я так хотів доторкнутись до неба
Коли сяє там твоя зоря
І утікти бо без тебе не треба
Водоспади, ріки і моря..
Я так хотел просыпаться по утрам,
Когда одна зорья находится в небе,
Только с ней, чтобы поделиться ори
Пока мир все еще вращается.
И так хотел построить для нее
Я семамирные сады,
Вместе, чтобы взять на себя Lubby Panacha
И это остается навсегда ...
Когда-либо вы станете звездой в небе
И мои корабли будут плавать тебя,
И пока я говорю себе, Terps, так что надо,
Для того, кто говорит сущность.
Я так хотел заснуть в Питаме,
Встретиться с ней, хотя во сне,
Но я сижу с собой один,
Вспоминая Станса в стихах.
Ибо я так хотел коснуться небеса
Когда ваш рассвет сияет
И обманывать без тебя
Водопады, реки и море ..