Жовтії Богдани і авто
Завезуть нас за кордони мовбито,
Та куди б життя не змусило би йти,
Мені не втекти
Ні за дужими стінами, ні в метро,
Ні за синіми морями, все не то.
Не сховати і в теплі дівочих рук
Мого серця стук
Думками повернусь я
За небокрай.
Туди, де сонце русе
Ллється крізь долину через гай.
Нема ніде на світі,
Як не шукай,
Блаженнійшої миті,
Аніж повернутись в рідний край.
Жовтії богдани й літаки
Занесуть за океани і річки,
І десь за материками на краю
Серце віддаю
Між великими містми крізь доріг
Мрієш аби перетнути свій поріг.
Втома в грудях і багрянць у очах,
Може, десь у снах...
Желтеют Богданы и авто
Завезут нас за пределы мовбито,
И куда бы жизнь не заставило бы идти,
Мне не уйти
Ни за сильными стенами, ни в метро,
Ни за синими морями, все не то.
Не спрятать и в тепле девичьих рук
Моего сердца стук
Мыслями вернусь я
За горизонт.
Туда, где солнце русые
Льется сквозь долину через рощу.
Нет нигде на свете,
Как не ищи,
Блаженнейший момента,
Чем вернуться в родной край.
Желтеют богданы и самолеты
Занесут в океаны и реки,
И где-то за материками на краю
сердце отдаю
Между большими мистмы сквозь дорог
Мечтаешь чтобы пересечь свой порог.
Усталость в груди и багрянцем в глазах,
Может, где-то во сне ...