Я не знав - де ти,
Але знайти тебе хотів,
Писав листи до запитання самоті.
Тихо плакала душа
У піснях журливих і віршах
І тільки ніч приходила втішать...
Я її питав:
"Чим завинив і перед ким?"
Я сам читав свої думки,
Але у серці біль тримав,
Я питав - Де правда? Де обман?
Але мовчала ніч,
Ховалася в туман...
Приспів:
Туман!..
Моя біла самота...
Туман!..
Все неправда, все не так...
Знаю, що люблю,
Вірю, що знайду,
Може, чекає, може, ні, -
Все одно прийду.
Туман!..
Моя біла самота...
Туман!..
Все неправда, все не так...
Знаю,
Недарма плакала душа,
Допоможи мені, туман,
Дай коханню шанс!
Час, як птах летить,
Не зупиняй його, молю.
Знайди ту мить, де я скажу тобі,
Що вірю і люблю.
Не питай - де правда, де обман,
Дивись,
Як стелиться за вікнами туман...
Приспів.
I didn't know where you were,
But I wanted to find you,
He wrote letters to the question of loneliness.
The soul cried softly
In mournful songs and poems
And only the night came to comfort ...
I asked her:
"What did you blame and to whom?"
I read my own thoughts,
But in my heart I kept the pain,
I asked - Where is the truth? Where is the deception?
But the night was silent,
Hiding in the fog ...
Chorus:
Fog!..
My white loneliness ...
Fog!..
Everything is not true, everything is not so ...
I know I love
I believe I will find
Maybe he's waiting, maybe not, -
I'll come anyway.
Fog!..
My white loneliness ...
Fog!..
Everything is not true, everything is not so ...
I know
No wonder the soul cried,
Help me fog
Give love a chance!
Time as a bird flies,
Don't stop him, please.
Find the moment where I will tell you,
What I believe and love.
Don't ask - where is the truth, where is the deception,
Look,
How the fog spreads outside the windows ...
Chorus.