Текст песни Хорея козацька - А вже літ більш двісті
Просмотров
58
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Хорея козацька - А вже літ більш двісті, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Вже більше літ двісті,
Як козак в неволі.
Понад Дніпром ходе,
Викликає долю:
- Ой, вийди, вийди, із води,
Визволь мене, серденько, із біди.
Визволь мене, серденько, із біди.
– Не вийду, козаче,
Не вийду, соколю.
Хоть рада, неможу,
Бо й сама в неволі.
Ой, у неволі, у ярмі,
За московським караулом у тюрмі.
За московським караулом у тюрмі.
У тюрмі, в кайданах
Од часів Богдана.
Од нього самого,
В неволю віддана.
Ой, ти Богдане, гетьмане,
Запродав ти Україну і мене,
Запродав ти Україну і мене,
Мене молодую,
козацькую долю,
Запродав в тяжкую,
Московську неволю.
Ой у не волю в кайдани
Нерозумний гетьмане Богдане!
Нерозумний гетьмане Богдане!
Ти вмер, так добре
Лежать де лежати.
А встань подивися,
Де вкраїна мати,
Де наші коні - соколи,
Та де козаченьки як орли!
Та де козаченьки як орли!
на панщині в кузні,
В великій неволі,
Замість того щастя,
Замість тої долі,
Ой обступили навкруги,
Як ті чорні хмари вороги!
Як ті чорні хмари вороги!
Тяжчії вороженьки,
Ще й тяжчая туга.
Як вітер повіє,
З великого луга,
Кинь плуг козаче, бери ніж
Тай де злапав вороженька там заріж!
Тай де злапав вороженька там заріж!
Зроби з серпа спис,
А з коси шаблюку,
Души вороженька,
Де здрімав, гадюку,
Ой души брате, ріж, коли,
Щоб не смердів на вкраїні, запали!
Щоб не смердів на вкраїні, запали!
Тоді всі святії,
І сам Бог святий із неба,
Пошлють тобі долю,
З неволі до тебе,
Ой Залізняче впертий пес,
Промов хоч словечка до людей!
Промов хоч словечка до людей!
Промов як за тебе,
Бої посвятились,
Як половяцькі
по кайдані вродились
Ой хто не баче, не чує,
Ой як Москва в Україні панує!
Ой як Москва в Україні панує!
І з ратиш козацьких,
Серпи покували,
А гострії шаблюки,
На коси зміняли,
А дітей наших, всіх на гурт,
І де крутий незабаром заберуть!
І де крутий незабаром заберуть!
Йдуть наші діти,
У світ очі дерти,
Вертайтесь до роду,
Не жить хоч умерти,
Ой із чужої сторони,
Ізходітесь Україну боронить!
Ізходітесь Україну боронить!
Повій буйний вітре,
З лісів та на лози,
Навій добрим людям,
Навій добрий розум,
Ой повій вітре та скажи,
Козаченьку не сподівайсь на чужих!
Козаченьку не сподівайсь на чужих!
Ненадійсь на князів,
сини чоловічі,
Бо долі в неволі,
Не бачили у вічі,
Ой Боже словов з рода в род,
Нема душ сильніших за народ!
Нема душ сильніших за народ!
Як козак в неволі.
Понад Дніпром ходе,
Викликає долю:
- Ой, вийди, вийди, із води,
Визволь мене, серденько, із біди.
Визволь мене, серденько, із біди.
– Не вийду, козаче,
Не вийду, соколю.
Хоть рада, неможу,
Бо й сама в неволі.
Ой, у неволі, у ярмі,
За московським караулом у тюрмі.
За московським караулом у тюрмі.
У тюрмі, в кайданах
Од часів Богдана.
Од нього самого,
В неволю віддана.
Ой, ти Богдане, гетьмане,
Запродав ти Україну і мене,
Запродав ти Україну і мене,
Мене молодую,
козацькую долю,
Запродав в тяжкую,
Московську неволю.
Ой у не волю в кайдани
Нерозумний гетьмане Богдане!
Нерозумний гетьмане Богдане!
Ти вмер, так добре
Лежать де лежати.
А встань подивися,
Де вкраїна мати,
Де наші коні - соколи,
Та де козаченьки як орли!
Та де козаченьки як орли!
на панщині в кузні,
В великій неволі,
Замість того щастя,
Замість тої долі,
Ой обступили навкруги,
Як ті чорні хмари вороги!
Як ті чорні хмари вороги!
Тяжчії вороженьки,
Ще й тяжчая туга.
Як вітер повіє,
З великого луга,
Кинь плуг козаче, бери ніж
Тай де злапав вороженька там заріж!
Тай де злапав вороженька там заріж!
Зроби з серпа спис,
А з коси шаблюку,
Души вороженька,
Де здрімав, гадюку,
Ой души брате, ріж, коли,
Щоб не смердів на вкраїні, запали!
Щоб не смердів на вкраїні, запали!
Тоді всі святії,
І сам Бог святий із неба,
Пошлють тобі долю,
З неволі до тебе,
Ой Залізняче впертий пес,
Промов хоч словечка до людей!
Промов хоч словечка до людей!
Промов як за тебе,
Бої посвятились,
Як половяцькі
по кайдані вродились
Ой хто не баче, не чує,
Ой як Москва в Україні панує!
Ой як Москва в Україні панує!
І з ратиш козацьких,
Серпи покували,
А гострії шаблюки,
На коси зміняли,
А дітей наших, всіх на гурт,
І де крутий незабаром заберуть!
І де крутий незабаром заберуть!
Йдуть наші діти,
У світ очі дерти,
Вертайтесь до роду,
Не жить хоч умерти,
Ой із чужої сторони,
Ізходітесь Україну боронить!
Ізходітесь Україну боронить!
Повій буйний вітре,
З лісів та на лози,
Навій добрим людям,
Навій добрий розум,
Ой повій вітре та скажи,
Козаченьку не сподівайсь на чужих!
Козаченьку не сподівайсь на чужих!
Ненадійсь на князів,
сини чоловічі,
Бо долі в неволі,
Не бачили у вічі,
Ой Боже словов з рода в род,
Нема душ сильніших за народ!
Нема душ сильніших за народ!
Уже более лет двести,
Как казак в неволе.
Над Днепром ходе,
Вызывает судьбу:
- Ой, выйди, выйди, из воды,
Избавь меня, милая, с беды.
Избавь меня, милая, с беды.
- не пойду, казак,
Не выйду, сокол.
Хоть совет, не могу,
Ибо сама в неволе.
Ой, в неволе, в ярме,
По московскому караулом в тюрьме.
По московскому караулом в тюрьме.
В тюрьме, в кандалах
От времен Богдана.
От него самого,
В плен отдана.
Ой, ты Богдан, гетман,
Продал ты Украины и меня,
Продал ты Украины и меня,
Меня молодую,
казацкую судьбу,
Продал в тяжкую,
Московскую плен.
Ой у не волю в кандалы
Неразумный гетман Богдан!
Неразумный гетман Богдан!
Ты умер, так хорошо
Лежат где лежать.
А встань посмотри,
Где вкраина мать,
Где наши лошади - соколы,
И где казаки как орлы!
И где казаки как орлы!
на барщине в кузнице,
В большой неволе,
Вместо того счастья,
Вместо того судьбы,
Ой обступили вокруг,
Как те черные тучи враги!
Как те черные тучи враги!
Тяжчии вороженьки,
Еще тяжелей тоска.
Как ветер повеет,
Из большого луга,
Брось плуг казак, бери чем
Тай где схватил вороженьки там зарежь!
Тай где схватил вороженьки там зарежь!
Сделай из серпа копье,
А с косы саблю,
Души вороженьки,
Где здримав, змею,
Ой души брат, режь, когда,
Чтобы не вонял на стране, зажги!
Чтобы не вонял на стране, зажги!
Тогда святые,
И сам Бог свят с неба,
Пошлют тебе судьбу,
Из неволи к тебе,
Ой Зализняче упрямый пес,
Речей хоть словечка к людям!
Речей хоть словечка к людям!
Речей как тебя,
Бои посвятились,
как половяцьки
по оков уродились
Ой кто не видит, не слышит,
Ой как Москва в Украине царит!
Ой как Москва в Украине царит!
И с ратиш казацких,
Серпы покувалы,
А острые и сабли,
На косы сменяли,
А детей наших, всех на группу,
И где крутой вскоре заберут!
И где крутой вскоре заберут!
Идут наши дети,
В мир глаза драть,
Возвращайтесь к роду,
НЕ жить хоть умереть,
Ой с чужой стороны,
Изходитесь Украины защищает!
Изходитесь Украины защищает!
Проституток буйный ветер,
Из лесов и на лозы,
Навей добрым людям,
Навей разум,
Ой проституток ветер и скажи,
Казаку не надейся на чужих!
Казаку не надейся на чужих!
Ненадийсь на князей,
сыновья мужские,
Потому судьбы в неволе,
Не видели в глаза,
Ой Боже слово в с рода в род,
Нету душ сильных за народ!
Нету душ сильных за народ!
Как казак в неволе.
Над Днепром ходе,
Вызывает судьбу:
- Ой, выйди, выйди, из воды,
Избавь меня, милая, с беды.
Избавь меня, милая, с беды.
- не пойду, казак,
Не выйду, сокол.
Хоть совет, не могу,
Ибо сама в неволе.
Ой, в неволе, в ярме,
По московскому караулом в тюрьме.
По московскому караулом в тюрьме.
В тюрьме, в кандалах
От времен Богдана.
От него самого,
В плен отдана.
Ой, ты Богдан, гетман,
Продал ты Украины и меня,
Продал ты Украины и меня,
Меня молодую,
казацкую судьбу,
Продал в тяжкую,
Московскую плен.
Ой у не волю в кандалы
Неразумный гетман Богдан!
Неразумный гетман Богдан!
Ты умер, так хорошо
Лежат где лежать.
А встань посмотри,
Где вкраина мать,
Где наши лошади - соколы,
И где казаки как орлы!
И где казаки как орлы!
на барщине в кузнице,
В большой неволе,
Вместо того счастья,
Вместо того судьбы,
Ой обступили вокруг,
Как те черные тучи враги!
Как те черные тучи враги!
Тяжчии вороженьки,
Еще тяжелей тоска.
Как ветер повеет,
Из большого луга,
Брось плуг казак, бери чем
Тай где схватил вороженьки там зарежь!
Тай где схватил вороженьки там зарежь!
Сделай из серпа копье,
А с косы саблю,
Души вороженьки,
Где здримав, змею,
Ой души брат, режь, когда,
Чтобы не вонял на стране, зажги!
Чтобы не вонял на стране, зажги!
Тогда святые,
И сам Бог свят с неба,
Пошлют тебе судьбу,
Из неволи к тебе,
Ой Зализняче упрямый пес,
Речей хоть словечка к людям!
Речей хоть словечка к людям!
Речей как тебя,
Бои посвятились,
как половяцьки
по оков уродились
Ой кто не видит, не слышит,
Ой как Москва в Украине царит!
Ой как Москва в Украине царит!
И с ратиш казацких,
Серпы покувалы,
А острые и сабли,
На косы сменяли,
А детей наших, всех на группу,
И где крутой вскоре заберут!
И где крутой вскоре заберут!
Идут наши дети,
В мир глаза драть,
Возвращайтесь к роду,
НЕ жить хоть умереть,
Ой с чужой стороны,
Изходитесь Украины защищает!
Изходитесь Украины защищает!
Проституток буйный ветер,
Из лесов и на лозы,
Навей добрым людям,
Навей разум,
Ой проституток ветер и скажи,
Казаку не надейся на чужих!
Казаку не надейся на чужих!
Ненадийсь на князей,
сыновья мужские,
Потому судьбы в неволе,
Не видели в глаза,
Ой Боже слово в с рода в род,
Нету душ сильных за народ!
Нету душ сильных за народ!