// Сльози Матері //
(світлій пам"яті Антона Ніконенка)
сл. і муз. І. Лузан
І затремтіли руки матері...
як дощ на вікнах.
Затріпотіли дні сльозами -
так повільно...
Опало листя серед літа -
погоріло.
Це материнські сльози
крапали на сина тіло...
Пройдисвіт-протяг порожньо
блукав в кімнаті,
шукав кого б в цих стінах
міцно обняти.
Запахло жовтим воском -
погасла свічка.
Життя стомилось, на чолі
печальна стрічка.
Дзвін, дзвін
У серці б"ється
Дзвін, він
до нас озветься.
Дзвін, дзвін
у серці б"ється.
Дзвін, він
він голосно озветься
Коли полином вибух пролунав так гірко -
На небі ангел засвітив наднову зірку.
// Слезы Матери //
(Светлой памяти "памяти Антона Никоненко)
сл. и муз. И. Лузан
И задрожали руки матери ...
как дождь на окнах.
Затрепетали дни слезами -
так медленно ...
Опали листья среди лета -
сгорело.
Это материнские слезы
капали на сына тело ...
Проходимец-сквозняк пусто
блуждал в комнате,
искал кого бы в этих стенах
крепко обнять.
Запахло желтым воском -
погасла свеча.
Жизнь разморило, во главе
печальная картина.
Колокол, колокол
В сердце бы "ется
Колокол, он
к нам отзовется.
Колокол, колокол
в сердце бы "ется.
Колокол, он
он громко отзовется
Когда полынью взрыв прогремел так горько -
На небе ангел зажег сверхновую звезду.