Нам обом знов не поталанило
І ще й всю зиму із хмар залило
За долар куплю два еспрессо,
Плаче знов «жовта» преса
Про «міжвалютну депресію»
В проміннях сонця, уста твої – стиглі мореллі.
Як можеш щось змінити,- це зробити повинен!
Я намалюю тебе дощем і аквареллю.
У пісні зізнаюсь собі, у чому винен.
Ти змовчиш, прикидаєшся, що спиш.
Не можу без тебе.
Знаю, треба частіше дивитись у небо,
А що коли ми це робим і так?!
В проміннях сонця, уста твої – стиглі мореллі.
Як можеш щось змінити,- це зробити повинен!
Я намалюю тебе дощем і аквареллю.
У пісні зізнаюсь собі, у чому винен.
Both of us didn’t flush.
I have spent the whole winter iz hmar flooded
I’ll buy two espresso for dolar,
Weepier than the Zhovta Pres
About "mizhvalyutnu depression"
In the promises of sunsets, your mouth - the stigles of morelli.
It is possible that you are guilty!
I will paint you a board and a watercolor.
I have learned from whom I am guilty.
Ty zmovchish, pretend to be, write off.
I can’t live without you.
I know that you need to often marvel at the sky,
But how many mi tsim rob і so ?!
In the promises of sunsets, your mouth - the stigles of morelli.
It is possible that you are guilty!
I will paint you a board and a watercolor.
I have learned from whom I am guilty.