Пролягла дорога вiд твоїх ворiт
До моїх вориiт, як струна.
То ж чому згубився мiй самотнiй слiд,
Знаю я одна, я одна...
Зимна осiнь ще стежки листям не наркила,
Бо до тебе навеснi я повернусь, милий.
Мої руки ти вiзьмеш знову в свoї руки.
Й не розквiтне помiж нас жовтий квит розлуки.
Не ховай очей блакитний промiнь,
Заспiвай менi в останнiй раз.
Пiсню ту вiзьму собi на спонин,
Пiсня буде помiж нас.
Бо твiй голос, бо твiй голос - щедра повiнь.
Ти, мов колос, зелен колос, нею повен.
Жовтий лист спаде i виросте зелений,
А ти в пicнi будеш завжди бiля мене.
Як зiйдут снiги iз гiр потоками,
Ой глибокими, навеснi.
Забринить дорога та неспокоем,
Вдаленi тобi, вдаленi.
There was a road from your gate
To my wings, like a string.
So why did my lonely track disappear?
I know one, I alone ...
The winter autumn still leaves no stitches,
For I will come back to you in the spring, dear.
You will take my hands again in my hand.
And there is no bright yellow separation quota for us.
Do not hide the blue light of the eye
Fan me the last time.
I will take it to the sponge,
Sonia will be us.
Because your voice, for your voice is a generous flush.
You are like an ear, a green ear, it is full of it.
The yellow sheet will fall and grow green
And you will always be beside me in a penny.
How the snows come from the mountains of streams
Oh deep, spring.
Frightened the road and the anxiety
Far away, far away.