Запахло сонцем, воском і зелом.
В мосяжне колихання передліта
летить бджола, журбою оповита,
мов янгол із надламаним крилом. (2)
На обрії, подалі за селом,
де оболоню тишею сповито,
горять кульбаби, тішачи півсвіту
своїм цнотливим і легким теплом.
І, надлетівши, зморена бджола
відчує стебел плавне колихання,
як подихи землі, і як кохання,
і як плавбу до вічності вона.
Зазолотіє соком сонця
і схочеться їй віщих таємниць
запричаститися, припавши ниць
до вутлого кульбабиного лонця.
Запахло сонцем, воском і зелом...
В.Стус
Smell of sun, wax and grass.
In the loop of the wake of the front line
flying bee, shouting shouting
like an angel with a broken wing. (2)
On the horizon, behind the village,
where I will enclose silence
burn dandelion, half the world
its chaste and light warmth.
And, creeping over, a bee is mounted
feels the stems smooth wailing
like the breath of the earth, and as love,
and as a fusion to eternity she is.
Glean the juice of the sun
and you want her lofty secrets
to get involved, to fall asleep
to the eagle's dandelion's lance.
Smell of sun, wax and green ...
V. Stus