Старесенька іде по тій дорозі.
Як завжди. Як недавно. Як давно.
Спинилася. Болять у неї нозі.
Було здров'я, де тепер воно?
І знов іде... Зникає за деревами...
Світанок стежку снігом притрусив.
Куди ж ти йдеш? Я жду тебе. Даремно.
Горить ліхтар, ніхто не погасив.
Моя бабусю, старша моя мамо!
Хоч слід, хоч тінь, хоч образ свій залиш!
Якими я скажу тобі словами,
що ти в мені повік не одболиш!
Земля без тебе ні стебла не вродить,
і молоді ума не добіжать.
Куди ж ти йдеш? Твоя наливка бродить,
і насіння у вузликах лежать.
Ну, космос, ну, комп'ютер, нуклеїни.
А ті казки, те слово, ті сади,
і так по крихті, крихті Україна -
іде з тобою, Боже мій, куди?!
Хоч озирнись! Побудь іще хоч трішки!
Вже й час є в тебе, пізно, але є ж.
Зверни додому з білої доріжки.
Ось наш поріг, хіба не впізнаєш?
Ти не заходиш. Кажуть, що ти вмерла.
Тоді був травень, а тепер зима.
Зайшла б, чи що, хоч сльози мені втерла.
А то пішла, й нема тебе, й нема...
Старесенька, іде чиясь бабуся,
і навіть хтозна, як її ім'я.
А я дивлюся у вікно, дивлюся,
щоб думати, що, може, то моя
(на вірші Ліни Костенко)
An old woman goes along that road.
As always. As recently as How long ago.
It is suspended. Hurt her legs.
It was health, where is it now?
And again goes ... disappears behind the trees ...
Dawn of the stitch was torn with snow.
Where are you going? I'm waiting for you. In vain.
The lantern is lit, nobody has extinguished.
My grandmother, my elder is my mom!
Though it should be, though shadow, though leave your image!
What will I say to you in words?
that you do not deny me forever!
The land without you will not bring forth a stem
and the young mind will not come to fruition.
Where are you going? Your liver wanders,
and seeds in the nodes lie.
Well, space, well, computer, nuclei.
And those fairy tales, that word, those gardens,
and so on the crumbs, crumb Ukraine -
goes with you, my God, where ?!
Though look back! There is still a little bit!
Already time is in you, late, but there is.
Turn home from the white track.
Here is our threshold, do not you recognize?
You are not coming They say you died.
Then there was May, and now winter.
It would have gone, though, to rub my tears.
And then he went, and you are not, and there is not ...
An old man goes grandmother
and even who knows how her name is.
And I look in the window, look,
to think that maybe my
(on lyrics by Lina Kostenko)