Текст песни Ольга Богомолець - Ліна Костенко. Чоловіче мій, запрягай коня...
Просмотров
166
1 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Ольга Богомолець - Ліна Костенко. Чоловіче мій, запрягай коня..., а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
[Муж ты мой, скорей запрягай коня.
То не конь, а змей. Мельтешит стерня.
По сто с лишним вёрст в час за три часа
до родных моих мы прокатимся...
Где ж ты, род родной, мой родимый род,
что ж зарос травой весь наш огород?
Работящий мой с дедов-прадедов,
двор заброшен наш, Боже праведный!
Что ж не встретил нас кто-нибудь родной,
иль живой души в доме ни одной?
Что же двери все в доме заперты,
иль гости здесь мы незваные?
…Девять дней, Душе, приучалась ты,
а теперь уже распрощалась ты.
Ту морковочку и те цветики
не прополешь из того светика.
Люди вспомнят, как мы наведались,
да с родными так и не встретились.
Муж ты мой, скорей запрягай коня.
То не конь, а змей, мельтешит стерня...]
Чоловіче мій, запрягай коня.
То не кінь, а змій, миготить стерня.
Доберемося за три годиночки
За стонадцять верст до родиночки.
Чуєш роде мій, роде, родоньку,
Чом бур"ян пішов по городоньку?
Роботящий мій з діда-прадіда,
Двір занедбаний - Боже праведний.
Ой ти ж роде мій, мій ріднесенький,
Хоч би вийшов хто, хоч однесенький.
Що ж це двері всі позамикані,
Чи приїхали ж ми некликані?
Дев"ять день душа ще пручається,
А тепер вже десь розлучається.
Ту морквиночку, тую квітоньку
Не прополеш із того світоньку.
Люди згадують - ми навідались,
От ми родоньку, перевідались...
Чоловіче мій, запрягай коня.
То не кінь, а змій, миготить стерня...
То не конь, а змей. Мельтешит стерня.
По сто с лишним вёрст в час за три часа
до родных моих мы прокатимся...
Где ж ты, род родной, мой родимый род,
что ж зарос травой весь наш огород?
Работящий мой с дедов-прадедов,
двор заброшен наш, Боже праведный!
Что ж не встретил нас кто-нибудь родной,
иль живой души в доме ни одной?
Что же двери все в доме заперты,
иль гости здесь мы незваные?
…Девять дней, Душе, приучалась ты,
а теперь уже распрощалась ты.
Ту морковочку и те цветики
не прополешь из того светика.
Люди вспомнят, как мы наведались,
да с родными так и не встретились.
Муж ты мой, скорей запрягай коня.
То не конь, а змей, мельтешит стерня...]
Чоловіче мій, запрягай коня.
То не кінь, а змій, миготить стерня.
Доберемося за три годиночки
За стонадцять верст до родиночки.
Чуєш роде мій, роде, родоньку,
Чом бур"ян пішов по городоньку?
Роботящий мій з діда-прадіда,
Двір занедбаний - Боже праведний.
Ой ти ж роде мій, мій ріднесенький,
Хоч би вийшов хто, хоч однесенький.
Що ж це двері всі позамикані,
Чи приїхали ж ми некликані?
Дев"ять день душа ще пручається,
А тепер вже десь розлучається.
Ту морквиночку, тую квітоньку
Не прополеш із того світоньку.
Люди згадують - ми навідались,
От ми родоньку, перевідались...
Чоловіче мій, запрягай коня.
То не кінь, а змій, миготить стерня...
[Husband, hurry up your horse.
It's not a horse, but a snake. Meltshit stubble.
A hundred-odd versts per hour for three hours
before my relatives we will ride ...
Where are you, my dear kin, my kindred,
what is the grass all over our garden?
Working with my grandfathers, great-grandfathers,
Our courtyard is abandoned, God's righteous!
Why did not someone meet us native,
Is there not a single living soul in the house?
As for the doors all locked in the house,
Are the guests here uninvited?
... Nine days, Soul, you have been accustomed,
but now you have already said goodbye.
That carrot and those flowers
you will not prophesy from that light.
People will remember how we visited,
Yes, my family and I have not met.
My husband, hurry your horse.
It's not a horse, but a snake, a stubble melt ...]
Чоловіче мій, harness the horse.
It's not kin, but zmіy, the stubble is dumbfounded.
Done for three year olds
For a hundred versts verst to the birthplace.
Chuesh rode mіy, roda, rodonku,
Chom bur "yan пішов по городоньку?
Robotyaschy mіy z dіda-pradіda,
Двір занедбаний - God is righteous.
Oi ti zh rode mіy, mіy rіdnesenky,
Hoch bi vi vishov hto, hoch odnesynky.
Що ж це двері всі позамикані,
Did Chi come to you with no cliches?
Dev "is the day of the soul to pruchaetsya,
And now you can disassemble.
Tu morquinochku, thu kvitonku
Do not prophesy із that svitonku.
People zagaduyut - mi navidalis,
From mi my child, perevydalis ...
Чоловіче мій, harness the horse.
It's not kin, but zmіy, the stigma ...
It's not a horse, but a snake. Meltshit stubble.
A hundred-odd versts per hour for three hours
before my relatives we will ride ...
Where are you, my dear kin, my kindred,
what is the grass all over our garden?
Working with my grandfathers, great-grandfathers,
Our courtyard is abandoned, God's righteous!
Why did not someone meet us native,
Is there not a single living soul in the house?
As for the doors all locked in the house,
Are the guests here uninvited?
... Nine days, Soul, you have been accustomed,
but now you have already said goodbye.
That carrot and those flowers
you will not prophesy from that light.
People will remember how we visited,
Yes, my family and I have not met.
My husband, hurry your horse.
It's not a horse, but a snake, a stubble melt ...]
Чоловіче мій, harness the horse.
It's not kin, but zmіy, the stubble is dumbfounded.
Done for three year olds
For a hundred versts verst to the birthplace.
Chuesh rode mіy, roda, rodonku,
Chom bur "yan пішов по городоньку?
Robotyaschy mіy z dіda-pradіda,
Двір занедбаний - God is righteous.
Oi ti zh rode mіy, mіy rіdnesenky,
Hoch bi vi vishov hto, hoch odnesynky.
Що ж це двері всі позамикані,
Did Chi come to you with no cliches?
Dev "is the day of the soul to pruchaetsya,
And now you can disassemble.
Tu morquinochku, thu kvitonku
Do not prophesy із that svitonku.
People zagaduyut - mi navidalis,
From mi my child, perevydalis ...
Чоловіче мій, harness the horse.
It's not kin, but zmіy, the stigma ...