Срібне "кохаю" на вустах блукає,
Ночі Кривбаса стають дедалі довші.
Жовтень в позолоті усмішку шукає,
А я намагаюсь не забути твої очі.
Мідні привітання стають недоречні,
Я благаю в осені лише твоє кохання,
Навіть небо бачить всі ті безперечні
Мої почуття. Щирі, невгамовні, як саме бажання.
Відриваю по шматочкам пожовтіле листя,
Дощові простори тяжко усміхаються.
Оселившись на дорозі, обплетена намистом,
Все чекаю на цілунки губ твоїх що граються.
Вірю в Бога, щастя, і твоїм обіймам,
В осінь цю знаменну загублю свій розум п’яний.
Ми збудуємо разом той рай, повір нам,
Я цілую тебе міцно, і на вік твоя, коханий…
Silver "love" on the lips wanders,
The nights of Kryvbas are getting longer.
October in gilding seeks a smile,
And I try not to forget your eyes.
Copper greetings become inappropriate,
I beg only your love in autumn,
Even the sky sees all those indisputable
My feelings. Sincere, restless, like desire.
I tear off pieces of yellowed leaves,
Rainy spaces are smiling hard.
Settling on the road, braided with a necklace,
I'm waiting for the kisses of your lips playing.
I believe in God, happiness, and your embrace,
I will lose my drunken mind this fall.
We will build that paradise together, believe us,
I kiss you hard, and for your age, beloved…