Текст песни Леона Вишневська - Сповідь

Зовсім не залишилось сил пручатись,
кидаюсь
вустами на гостре вістря твого язика.
Хочу стати однією з тих,
пестливих, крихітних,
тендітних дівчаток, що можуть
душею вміститись у твій лляний рукав.

Кортить
впасти маковим зерням тобі на груди
і з опалу там прорости.
Від щастя іноді - нудить,
ніхто ж не казав,що воно буває простим.

Ще трохи думок і я дійду до відчаю,
постукаю несміливо у двері і він відчинить
мені.
Не знаю, хто тут більше скалічений…
Той що без серця, чи той що без ніг.

Я лежала тут тиха й оголена, поки
день полум’ям за вікном воскресав.
Давай,
коханий, просто з тобою помолимось…
Мені ж тебе обіцяли самі небеса.