світ зійшов з розуму, а ми просто разом з ним.
щастя так стукало в вікна, що вибило ши́бки.
свою дорогу нарешті знайшов твій пілігрим,
і моя надія більше не стане дибки.
твоя планета моїй вже проклала міст.
букви стають словами - тепло так, тепло.
барви проходять не повз, а от прямо крізь:
крізь моє серце, душу і моє небо.
і
коли відчуватимеш щастя, може, лише напів,
а зима забиратиме твоє зелене листя -
вір мені, милий,
вір мені
вір
і тримай зорі у своїх очах - їм там місце.
/Анна Чатич/
Мир сошел с ума, и мы просто с ним.
Счастье было настолько стучалось в окна, которые выбили Шибки.
Ваш путь наконец нашел ваш паломник,
И моя надежда больше не станет инсультом.
Ваша планета уже проложила мост.
Буквы становятся словами - нагреть так, тепло.
Цвета проходят не, но прямо через:
Сквозь мое сердце, душу и небо.
а также
Когда вы чувствуете, что счастье может быть только наполовину,
И зима возьмет твои зеленые листья -
Поверьте мне, мило,
Поверьте мне
Вера
И держите звезды в ваших глазах - они там.
/Анна Чатач/