Бачив у сні
місто я ніким незгадане,
Над містом плив
у човні шляхом нерозгаданим.
Крізь гладь води
відчувалося подих спокійних снів,
Хтось в далині
чудну пісню безкрайню на волю лив.
Не відрізнить:
чи зірок то в воді відображення,
Чи міста вогні,
але щось так неспинно вражує.
Сивий поет
щось старанно виводив своїм пером,
Він знав секрет,
як змінити на краще цей світ кругом.
І човен мій
поринає зі мною в безмежну синь,
Серцем своїм
відчуваю незнану я ту глибинь.
Я би зберіг
всю відраду народжених чуттів,
Але день на поріг,
він ховає сон, він володар снів.
Seen in a dream
I am not a city to anyone,
Above the city floated
in a boat by way of unraveled.
Through the surface of the water
I could feel the breath of peaceful dreams,
Someone in the valley
a wonderful song of endless free flowing.
Will not distinguish:
whether the stars are in the water of reflection,
Are cities lights,
but something so constantly impresses.
The gray poet
something he carefully brought out with his pen,
He knew the secret,
how to change this world for the better.
And my boat
plunges with me into boundless blue,
With my heart
I feel unfamiliar with that depth.
I would save
all the rejoicing of the born senses,
But the day is on the threshold,
he is hiding a dream, he is a dream owner.