1.Не існує, на світі, перешкод для шаленого часу
ще не давно малих кликав звоник нас перше до класу, а
сьогодні дорослі стоїмо на почесному місці
сльозинки в очах наче в ранішній росах на листі
Приспів
Випускники - як хвилює це слово звичайне
випускники - в ньому радість і смуток прощання /2
2. Як проміння від сонця побіжать наші стежки від школи. Ми ще прийдем сюди, та за парти не сядем ніколи, гляне ніжно й тепло рідна школа зіницями вікон
і промовить у слід будь матір'ю доле до віку.
Приспів.
3. Не забуде ніхто з нас, бо забути не маємо права, тих хто вчив нас добру і любові до рідного краю.
Біля ганку берізка, що завжди сповіщала про весни, теж напевно колись у наші пам'яті вдячній воскресне
Приспів
4. Ще не раз і не двічі школа двері відчинить гостинно,
та не буде вже нас, поділивши це все тут не змінить
і щороку, у травні, передгроїмо урочистій тиші, будуть інші стоять, може схожі на нас, тільки інші
Приспів
1. Не существует в мире, препятствия для безумного времени
Не так давно малыш назвал нас первым упругим в классе, но
Сегодня взрослые стоят в почетном месте
Слезы на глазах, как будто утром
хор
Выпускники - как слово обычного истинного
Выпускники - в этом радость и грусть прощания /2
2. Как луч с солнца, наши пути из школы будут проходить. Мы все равно приедем сюда, но мы никогда не будем сидеть за столами, нежно и тепло и теплой школы с учениками окон
И он скажет любую мать до возраста.
Хор.
3. Никто из нас не будет забыт, потому что мы не имеем права забывать, тех, кто научил нас хорош и любить нашу родную землю.
Рядом с березовым крыльцом, которое всегда объявляло весну, вероятно, когда -то в нашей памяти благодарность будет воскресть
хор
4. Более одного раза, а не вдвое, дверь школы откроется гостеприимно,
Но нас не будет, поделиться всем этим здесь не изменится
И каждый год, в мае, мы будем торжественным молчанием, другие будут стоять, возможно, только на другие
хор