Плакала Маріула
І не хотіла дітей,
Бо була мала.
- Йой, нашо мені діти?
Я би собі, я би далі би
Жила,
Гуляла,
Я би горя не знала.
Плакала бабуня,
Плакав дідо, плакав і кіт.
Плакала зима.
- Ой, Земле молодая,
Я піду до твого краю,
Щоб ти мене взяла,
Сховала,
Так, ніби мяи
Могили звірів в лісі.
І олені стали і голови склали
До ніг Маріули нема.
Закрили сніг.
Дорогу вказали птахи.
Побитих, потоптаних ніг не жаліючи, йшла і знайшла
Колиску з лози.
Cried Marilu
And I did not want children
Because it was small.
- Yoy, our children are me?
I would love myself, I would continue to
Lived
Watched
I would not have known sorrow.
Cried grandma
Cried a grandfather, weeping and a cat.
Cried winter
- Oh, the earth is young,
I will go to your land,
That you take me
Hid
Yes, like mead
The graves of animals in the woods.
And the deer became and heads made up
There is no Mariuli at all.
Closed the snow.
The way was indicated by the birds.
Offended, trampled legs not pitying, went and found
A cradle of a vine.