я цілий день тебе не бачила.
Холодний день, а я вся сталася гаряча,
Як зоря, але не сяяла.
Була біда, а стала музика.
Плела вінок. Ходила в гості.
Я не дійшла, здається, зникла на межі
Твоїх думок, твоєї вдачі;
А ти не плач, а ти не плач,
Бо я ж не плачу, плачу, плачу, плачу,
Плачу, плачу, плачу, не плачу.
А ти не можешь знати, як я тебе люблю.
Ти лягаєш спати і я не дихаю до ранку,
До ранку; і аж до світанку сама я, -
Як без місяця зоря.
Ніхто не чув, як я співала, ніхто не чув.
Моя душа іще не знала, що ти є, а вже любила
І то вона - не я тобі відкрила.
I did not see you all day.
Cold day, and I was all hot,
Like a star, but not shining.
It was a misfortune, and it was music.
The wreath was plucked. I went to visit.
I did not come up, it seems, disappeared on the verge
Your thoughts, your way;
And you do not cry, but you do not cry
For I do not cry, weep, cry, weep,
I cry, weep, cry, do not cry.
And you can not know how I love you.
You lie down and I do not breathe until morning
Until the morning; and even to dawn myself, -
Like a starless moon.
No one heard me sing, nobody heard me.
My soul still did not know what you are, but already loved
And then she - I did not open you to you.