Сьогодні вночі забрали тебе,
А я вже й забула, що ти кулемет.
Ти більше потрібен на першому фронті,
Ніж мені.
Сьогодні вночі загрюкали в двері,
І я в сніжно-білій простій сорочці
Стояла босоніж, у напівдрімоті,
У пітьмі.
Відкриваю:
Все, що ми змогли -
Триста років
Без війни.
За очі печальні, за руки твої
Я хворим нутром полюбила тебе
І стала вся біла, і вже не марніла,
І жила.
Та в тьмяне вікно раптом впала мара,
Спроможная бити у міднії дзвони,
І всіх засліпила, на чорних вітрилах
Повела.
Відкриваю:
Все, що ми змогли -
Триста років
Без війни.
Без війни.
Без війни.
Сьогодні вночі забрали тебе,
А я вже й забула, що ти кулемет.
Ти більше потрібен на першому фронті,
Ніж мені.
Sogodnі vnochy took you
And I vzhe zabula, like a gun.
Ty more potrіben on the first front,
Nizh me.
Sogodnі vnochі zagryukali in dverі,
І I am in the dying bilian prostіy sorochtsi
It was Bosonіzh, in napіvdrіmotі,
Have ptimty.
I see:
All that they could -
Three hundred rokiv
No win.
For very sad, for your hands
I am sick in my gut love you
І became the whole bila, і vzhe not marnila,
І lived.
That in the darkness vikno raptom fell mara,
Squad bit in my dvoni,
І vsіh zalіpila, on black treble
Led.
I see:
All that they could -
Three hundred rokiv
No win.
No win.
No win.
Sogodnі vnochy took you
And I vzhe zabula, like a gun.
Ty more potrіben on the first front,
Nizh me.