Текст песни Stus in blues - Це не рань юнця, що вперше губи...
Просмотров
26
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Stus in blues - Це не рань юнця, що вперше губи..., а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Це не рань юнця, що вперше губи
Простяга до ще не знаних губ.
Збережися од нової згуби,
Як постали тіні давніх згуб.
І тобі я не скажу ніколи,
Хоч не раз раніше говорив:
"Сине небо це високочоле
Задля нас Всевишній сотворив".
Знаю — ти не віриш в доброчесність.
Є негідник. Решта — більш чи менш.
Хто знайде в цих думах суперечність,
Тільки що ж ти цнотою зовеш?
Ти говориш, що в вечірню повінь,
Коли туга серце напува,
Проступила раптом невідомінь
В надвечір'я і в чужі слова.
Місяць мовчки виказав про згоду,
Яро тліли зорі золоті...
Я тебе любив за грішну вроду,
Ти мене — за терни у житті!
Я тебе не відлюбив, не випив,
Ти сказала навіть — недопив.
...Вересневий вечір десь захлипав
І фіранки чорні опустив...
Ти — єдина в самоті розрада,
Просвіток осінньої пори...
Не кажи — тебе чекає зрада
І любов чека — не говори.
Ні, нема ні зради, ні любові,
Як немає вічного огня.
Перебувши, я віддав швартові
І відчалив геть якогось дня.
Понесуся в життьовому вирі,
Навіть не простившись, відпливу
І віддамся мандрівничій вірі:
Тиху пристань стрінути нову.
Тільки не кажи, що до старого
Нам не буде більше вороття —
Там в сузір'ї сивім Козерога
Висне сум за втраченим життям,
Ні, не рань юнця, що вперше губи
Простяга до ще не знаних губ.
Ні, твоєї я не прагну згуби —
Досить смутку од минулих згуб.
Простяга до ще не знаних губ.
Збережися од нової згуби,
Як постали тіні давніх згуб.
І тобі я не скажу ніколи,
Хоч не раз раніше говорив:
"Сине небо це високочоле
Задля нас Всевишній сотворив".
Знаю — ти не віриш в доброчесність.
Є негідник. Решта — більш чи менш.
Хто знайде в цих думах суперечність,
Тільки що ж ти цнотою зовеш?
Ти говориш, що в вечірню повінь,
Коли туга серце напува,
Проступила раптом невідомінь
В надвечір'я і в чужі слова.
Місяць мовчки виказав про згоду,
Яро тліли зорі золоті...
Я тебе любив за грішну вроду,
Ти мене — за терни у житті!
Я тебе не відлюбив, не випив,
Ти сказала навіть — недопив.
...Вересневий вечір десь захлипав
І фіранки чорні опустив...
Ти — єдина в самоті розрада,
Просвіток осінньої пори...
Не кажи — тебе чекає зрада
І любов чека — не говори.
Ні, нема ні зради, ні любові,
Як немає вічного огня.
Перебувши, я віддав швартові
І відчалив геть якогось дня.
Понесуся в життьовому вирі,
Навіть не простившись, відпливу
І віддамся мандрівничій вірі:
Тиху пристань стрінути нову.
Тільки не кажи, що до старого
Нам не буде більше вороття —
Там в сузір'ї сивім Козерога
Висне сум за втраченим життям,
Ні, не рань юнця, що вперше губи
Простяга до ще не знаних губ.
Ні, твоєї я не прагну згуби —
Досить смутку од минулих згуб.
Это не рань юнця, что впервые губы
Протягивает к еще не известных губ.
Сохранись от новой гибели,
Как появились тени древних гибели.
И тебе я не скажу никогда,
Хотя не раз ранее говорил:
"Сине небо это высоколобое
Для нас Всевышний сотворил ".
Знаю - ты не веришь в добродетель.
Есть негодяй. Остальные - более или менее.
Кто найдет в этих думах противоречие,
Только что ты девственностью зовеш?
Ты говоришь, что в вечернее наводнение,
Когда тоска сердце напува,
Проступила вдруг невидоминь
В вечер и в чужие слова.
Месяц молча выразил согласие,
Яро тлели звезды золотые ...
Я тебя любил за грешную красоту,
Ты меня - за тернии в жизни!
Я тебя не отлюбил, ни выпил,
Ты сказала даже - недопил.
... Сентябрьский вечер где-то захлипав
И занавески черные опустил ...
Ты - единственная в одиночестве утешение,
Просвет осенней поры ...
Не говори - тебя ждет измена
И любовь чека - не говори.
Нет, нет ни измены, ни любви,
Как нет вечного огня.
Пробыв, я отдал швартовые
И отчалил совершенно однажды.
Возьму в жизненном водовороте,
Даже простившись, оттока
И отдамся путник вере:
Тихую пристань встретить новую.
Только не говори, что к старому
Нам больше не будет возврата -
Там в созвездии седом Козерога
Виснет сумм по потерянным жизнью,
Нет, не рань юнця, что впервые губы
Протягивает к еще не известных губ.
Нет, твоей я не хочу гибели -
Достаточно грусти от прошлых гибели.
Протягивает к еще не известных губ.
Сохранись от новой гибели,
Как появились тени древних гибели.
И тебе я не скажу никогда,
Хотя не раз ранее говорил:
"Сине небо это высоколобое
Для нас Всевышний сотворил ".
Знаю - ты не веришь в добродетель.
Есть негодяй. Остальные - более или менее.
Кто найдет в этих думах противоречие,
Только что ты девственностью зовеш?
Ты говоришь, что в вечернее наводнение,
Когда тоска сердце напува,
Проступила вдруг невидоминь
В вечер и в чужие слова.
Месяц молча выразил согласие,
Яро тлели звезды золотые ...
Я тебя любил за грешную красоту,
Ты меня - за тернии в жизни!
Я тебя не отлюбил, ни выпил,
Ты сказала даже - недопил.
... Сентябрьский вечер где-то захлипав
И занавески черные опустил ...
Ты - единственная в одиночестве утешение,
Просвет осенней поры ...
Не говори - тебя ждет измена
И любовь чека - не говори.
Нет, нет ни измены, ни любви,
Как нет вечного огня.
Пробыв, я отдал швартовые
И отчалил совершенно однажды.
Возьму в жизненном водовороте,
Даже простившись, оттока
И отдамся путник вере:
Тихую пристань встретить новую.
Только не говори, что к старому
Нам больше не будет возврата -
Там в созвездии седом Козерога
Виснет сумм по потерянным жизнью,
Нет, не рань юнця, что впервые губы
Протягивает к еще не известных губ.
Нет, твоей я не хочу гибели -
Достаточно грусти от прошлых гибели.