Lyrics Stus in blues - Це не рань юнця, що вперше губи...
Views
27
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Stus in blues - Це не рань юнця, що вперше губи..., and also a translation of a song with a video or clip.
Це не рань юнця, що вперше губи
Простяга до ще не знаних губ.
Збережися од нової згуби,
Як постали тіні давніх згуб.
І тобі я не скажу ніколи,
Хоч не раз раніше говорив:
"Сине небо це високочоле
Задля нас Всевишній сотворив".
Знаю — ти не віриш в доброчесність.
Є негідник. Решта — більш чи менш.
Хто знайде в цих думах суперечність,
Тільки що ж ти цнотою зовеш?
Ти говориш, що в вечірню повінь,
Коли туга серце напува,
Проступила раптом невідомінь
В надвечір'я і в чужі слова.
Місяць мовчки виказав про згоду,
Яро тліли зорі золоті...
Я тебе любив за грішну вроду,
Ти мене — за терни у житті!
Я тебе не відлюбив, не випив,
Ти сказала навіть — недопив.
...Вересневий вечір десь захлипав
І фіранки чорні опустив...
Ти — єдина в самоті розрада,
Просвіток осінньої пори...
Не кажи — тебе чекає зрада
І любов чека — не говори.
Ні, нема ні зради, ні любові,
Як немає вічного огня.
Перебувши, я віддав швартові
І відчалив геть якогось дня.
Понесуся в життьовому вирі,
Навіть не простившись, відпливу
І віддамся мандрівничій вірі:
Тиху пристань стрінути нову.
Тільки не кажи, що до старого
Нам не буде більше вороття —
Там в сузір'ї сивім Козерога
Висне сум за втраченим життям,
Ні, не рань юнця, що вперше губи
Простяга до ще не знаних губ.
Ні, твоєї я не прагну згуби —
Досить смутку од минулих згуб.
Простяга до ще не знаних губ.
Збережися од нової згуби,
Як постали тіні давніх згуб.
І тобі я не скажу ніколи,
Хоч не раз раніше говорив:
"Сине небо це високочоле
Задля нас Всевишній сотворив".
Знаю — ти не віриш в доброчесність.
Є негідник. Решта — більш чи менш.
Хто знайде в цих думах суперечність,
Тільки що ж ти цнотою зовеш?
Ти говориш, що в вечірню повінь,
Коли туга серце напува,
Проступила раптом невідомінь
В надвечір'я і в чужі слова.
Місяць мовчки виказав про згоду,
Яро тліли зорі золоті...
Я тебе любив за грішну вроду,
Ти мене — за терни у житті!
Я тебе не відлюбив, не випив,
Ти сказала навіть — недопив.
...Вересневий вечір десь захлипав
І фіранки чорні опустив...
Ти — єдина в самоті розрада,
Просвіток осінньої пори...
Не кажи — тебе чекає зрада
І любов чека — не говори.
Ні, нема ні зради, ні любові,
Як немає вічного огня.
Перебувши, я віддав швартові
І відчалив геть якогось дня.
Понесуся в життьовому вирі,
Навіть не простившись, відпливу
І віддамся мандрівничій вірі:
Тиху пристань стрінути нову.
Тільки не кажи, що до старого
Нам не буде більше вороття —
Там в сузір'ї сивім Козерога
Висне сум за втраченим життям,
Ні, не рань юнця, що вперше губи
Простяга до ще не знаних губ.
Ні, твоєї я не прагну згуби —
Досить смутку од минулих згуб.
Это не рань юнця, что впервые губы
Протягивает к еще не известных губ.
Сохранись от новой гибели,
Как появились тени древних гибели.
И тебе я не скажу никогда,
Хотя не раз ранее говорил:
"Сине небо это высоколобое
Для нас Всевышний сотворил ".
Знаю - ты не веришь в добродетель.
Есть негодяй. Остальные - более или менее.
Кто найдет в этих думах противоречие,
Только что ты девственностью зовеш?
Ты говоришь, что в вечернее наводнение,
Когда тоска сердце напува,
Проступила вдруг невидоминь
В вечер и в чужие слова.
Месяц молча выразил согласие,
Яро тлели звезды золотые ...
Я тебя любил за грешную красоту,
Ты меня - за тернии в жизни!
Я тебя не отлюбил, ни выпил,
Ты сказала даже - недопил.
... Сентябрьский вечер где-то захлипав
И занавески черные опустил ...
Ты - единственная в одиночестве утешение,
Просвет осенней поры ...
Не говори - тебя ждет измена
И любовь чека - не говори.
Нет, нет ни измены, ни любви,
Как нет вечного огня.
Пробыв, я отдал швартовые
И отчалил совершенно однажды.
Возьму в жизненном водовороте,
Даже простившись, оттока
И отдамся путник вере:
Тихую пристань встретить новую.
Только не говори, что к старому
Нам больше не будет возврата -
Там в созвездии седом Козерога
Виснет сумм по потерянным жизнью,
Нет, не рань юнця, что впервые губы
Протягивает к еще не известных губ.
Нет, твоей я не хочу гибели -
Достаточно грусти от прошлых гибели.
Протягивает к еще не известных губ.
Сохранись от новой гибели,
Как появились тени древних гибели.
И тебе я не скажу никогда,
Хотя не раз ранее говорил:
"Сине небо это высоколобое
Для нас Всевышний сотворил ".
Знаю - ты не веришь в добродетель.
Есть негодяй. Остальные - более или менее.
Кто найдет в этих думах противоречие,
Только что ты девственностью зовеш?
Ты говоришь, что в вечернее наводнение,
Когда тоска сердце напува,
Проступила вдруг невидоминь
В вечер и в чужие слова.
Месяц молча выразил согласие,
Яро тлели звезды золотые ...
Я тебя любил за грешную красоту,
Ты меня - за тернии в жизни!
Я тебя не отлюбил, ни выпил,
Ты сказала даже - недопил.
... Сентябрьский вечер где-то захлипав
И занавески черные опустил ...
Ты - единственная в одиночестве утешение,
Просвет осенней поры ...
Не говори - тебя ждет измена
И любовь чека - не говори.
Нет, нет ни измены, ни любви,
Как нет вечного огня.
Пробыв, я отдал швартовые
И отчалил совершенно однажды.
Возьму в жизненном водовороте,
Даже простившись, оттока
И отдамся путник вере:
Тихую пристань встретить новую.
Только не говори, что к старому
Нам больше не будет возврата -
Там в созвездии седом Козерога
Виснет сумм по потерянным жизнью,
Нет, не рань юнця, что впервые губы
Протягивает к еще не известных губ.
Нет, твоей я не хочу гибели -
Достаточно грусти от прошлых гибели.