Старенька мати доньку виглядала,
ховаючись від сонця у тіньку.
Немовби-вчора,ніжно колихала,
та заплітала в перший раз косу.
Ох,скільки сліз вона в роках згубила,
а скільки мрій,в недоспаних ночах.
Все,що могла,здавалося-б,вона зробила,
аж до мозолів...на поношених руках.
І перший крок - все перед очима,
- маленькі ніжки мило дріботять.
Малює пам"ять радісні картини,
й в очах старечих сльози забринять.
Осіннє сонце поцілує їй волосся.
Старенька мати...доньку вигляда.
- "Ось вона іде?! Та ні,здалося..."
Й повільно до хатини побрела... 16.05.14
The old lady looked like a daughter
hiding from the sun in the shadow.
As if yesterday, gently waited
and swallowed for the first time the spit.
Oh how many tears she had lost in years,
but how many dreams, in missed nights.
All she could, it seemed, was, she did
up to the corns ... on the worn hands.
And the first step is all in front of our eyes.
- small legs cute dribble.
Draws memorable joyful paintings,
and in the eyes of the senile tears weed out.
The autumn sun will kiss her hair.
The old lady ... the daughter of the look.
- "Here it goes ?! But no, it seemed ..."
And slowly she went to the hut ... 16.05.14