Речитатив:
Це осінь малює життєві напасті,
Любов без тебе - життя без щастя,
І скільки осінь тримає злості,
Для неї ми - непрошені гості,
Гості, гості...
Приспів:
А там кружляє листопад,
Немов у вирій заблукав,
Для нього це останній вальс -
Це вітер так мені сказав.
Теплі слова, які завжди чую я,
Це лише осіння ілюзія,
Гарячі кольори, які навіюють печаль,
Болючий листопад, зимовий погляд у даль...
На жаль, немає правди в коханні,
Ми її втратили в безглуздому бажанні,
Самотні будинки, заплакані вікна,
Осіння любов, як медаль мідна.
Нічого не варті ці почуття чисті,
Ми їх загубили у жовтому листі...
Пронизливий вітер, жорстока злива
Допомогли забути яка ти вродлива...
Я говорив про любов та ти казала - "Досить"
І я кохаю знов і це, повір мені, не осінь,
І це, повір мені, не осінь...
Приспів.
Як набридла ця осінь, ця самотність скажена,
Як набридла любов і твоя вічна проблема.
Ходимо довкола, шукаємо істини,
А гарячі почуття вже давно вистигли.
Мене вже не чарує твій спів солодкий,
Коли ми були разом - я був самотній,
Я знов щиро кохаю і це не навмисно,
А ось ти самотня, як це пожовкле листя...
Лиш дощ, дощ по осінньому листі,
Він падає на нас, на серця близьких,
Зупиняє час, ламає ланцюги слави,
Роз'єднати нас це було його право.
Ми забули все і ніколи не згадаєм,
Нас змалку вчили: маємо, що маємо,
А тепер осінь ілюзію малює,
Та тільки мій крик ніхто не почує,
Ніхто не почує, ніхто не почує...
Приспів.
Так мені сказав...
речитатив:
Это осень рисует жизненные напасти,
Любовь без тебя - жизнь без счастья,
И сколько осень держит злости,
Для нее мы - непрошеные гости,
Гости, гости ...
припев:
А там кружит ноябрь,
Словно на юг заблудился,
Для него это последний вальс -
Это ветер так мне сказал.
Теплые слова, которые всегда слышу я,
Это только осенняя иллюзия,
Горячие цвета, которые внушают печаль,
Болезненный ноябрь, зимний взгляд в даль ...
К сожалению, нет правды в любви,
Мы ее потеряли в нелепом желании,
Одинокие дома, заплаканные окна,
Осенняя любовь, как медаль медная.
Ничего не стоят эти чувства чистые,
Мы их потеряли в желтом письме ...
Пронизывающий ветер, жестокая ливень
Помогли забыть как ты красивая ...
Я говорил о любви и ты говорила - "Хватит"
И я люблю вновь и это, поверь мне, не осень,
И это, поверь мне, не осень ...
Припев.
Как надоела эта осень, это одиночество бешеная,
Как надоела любовь и твоя вечная проблема.
Ходим вокруг, ищем истины,
А горячие чувства уже давно остыли.
Меня уже не очаровывает твое пение сладкий,
Когда мы были вместе - я был одинок,
Я снова искренне люблю и это не нарочно,
А вот ты одинока, как это пожелтевшие листья ...
Только дождь, дождь по осенней листве,
Он падает на нас, сердца близких,
Останавливает время, ломает цепи славы,
Разъединить нас это было его право.
Мы забыли все и никогда не вспомним,
Нас с детства учили: имеем, что имеем,
А теперь осень иллюзию рисует,
И только мой крик никто не услышит,
Никто не услышит, никто не услышит ...
Припев.
Так мне сказал ...