Накрита неба бурим дахом,
мов бронза, ніч тьмяніє й стигне.
Як вбиті в ніч горючі цвяхи,
холонуть зорі в сині криги.
Насуплений, їдкий, запеклий
заслониш очі лунатичні,
бо твоє серце — чорне пекло,
середньовічне і містичне.
Тремти в цей вечір забобонний,
мов астролог, дивися в зорі!
Хай всіх, хай всіх, як ти, бездомних
пригорне ніч, вогонь і море!
Богдан-Ігор Антонич
Покрыты небом коричневой крышей,
Языки бронзовые, ночные тусклые и стойкие.
Как убитую ночью горючих ногтей,
Выберите звезды в синем льду.
Утонул, каустик, свиреблен
Встряхнуть глазами Лунута,
Для вашего сердца черный ад,
средневековый и мистический.
Дрожит в этот вечер суеверным,
Языки астролог, посмотрите на рассвете!
Высокие все, пусть все, как ты, бездомный
Соблюдайте ночь, огонь и море!
Богдан-Игорь Антонич