Текст песни Neskor - Каменярі
Просмотров
52
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Neskor - Каменярі, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина,
І я,прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.
У кождого в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить."
І всі ми, як один, підняли вгору руки,
І тисяч молотів о камінь загуло,
І в тисячні боки розприскалися штуки
Та відривки скали; ми з силою розпуки
Раз по раз гримали о кам'яне чоло.
Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий,
Так наші молоти гриміли раз у раз;
І п'ядь за п'ядею ми місця здобували;
Хоч не одного там калічили ті скали,
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.
І кождий з нас те знав, що слави нам не буде,
Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд,
Що аж тоді підуть по сій дорозі люди,
Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди,
Як наші кості тут під нею зогниють.
Та слави людської зовсім ми не бажали,
Бо не герої ми і не богатирі.
Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли
На себе пута. Ми рабами волі стали:
На шляху поступу ми лиш каменярі.
І всі ми вірили, що своїми руками
Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт,
Що кров'ю власною і власними кістками
Твердий змуруємо гостинець і за нами
Прийде нове життя, добро нове у світ.
І знали ми, що там далеко десь у світі,
Який ми кинули для праці, поту й пут,
За нами сльози ллють мами, жінки і діти,
Що други й недруги, гнівнії та сердиті,
І нас, і намір наш, і діло те кленуть.
Ми знали се, і в нас не раз душа боліла,
І серце рвалося, і груди жаль стискав;
Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла,
Ані прокляття нас не відтягли від діла,
І молота ніхто із рук не випускав.
Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
Святою думкою, а молоти в руках.
Нехай прокляті ми і світом позабуті!
Ми ломимор скалу, рівняєм правді путі,
І щастя всіх прийде по наших аж кістках.
Безмірна, та пуста, і дика площина,
І я,прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.
У кождого в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить."
І всі ми, як один, підняли вгору руки,
І тисяч молотів о камінь загуло,
І в тисячні боки розприскалися штуки
Та відривки скали; ми з силою розпуки
Раз по раз гримали о кам'яне чоло.
Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий,
Так наші молоти гриміли раз у раз;
І п'ядь за п'ядею ми місця здобували;
Хоч не одного там калічили ті скали,
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.
І кождий з нас те знав, що слави нам не буде,
Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд,
Що аж тоді підуть по сій дорозі люди,
Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди,
Як наші кості тут під нею зогниють.
Та слави людської зовсім ми не бажали,
Бо не герої ми і не богатирі.
Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли
На себе пута. Ми рабами волі стали:
На шляху поступу ми лиш каменярі.
І всі ми вірили, що своїми руками
Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт,
Що кров'ю власною і власними кістками
Твердий змуруємо гостинець і за нами
Прийде нове життя, добро нове у світ.
І знали ми, що там далеко десь у світі,
Який ми кинули для праці, поту й пут,
За нами сльози ллють мами, жінки і діти,
Що други й недруги, гнівнії та сердиті,
І нас, і намір наш, і діло те кленуть.
Ми знали се, і в нас не раз душа боліла,
І серце рвалося, і груди жаль стискав;
Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла,
Ані прокляття нас не відтягли від діла,
І молота ніхто із рук не випускав.
Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
Святою думкою, а молоти в руках.
Нехай прокляті ми і світом позабуті!
Ми ломимор скалу, рівняєм правді путі,
І щастя всіх прийде по наших аж кістках.
I am a wonderful dream. Nemov in front of me
Bezmіrna, that is empty, і wild planes,
І I, riveting lance zalіznym, I stand
Under the viscous granite rock,
And give such a thousand such, as I am.
Cozha in the hands of heavy zalіzny hammer
І voice is strong for us to burn, yak grim, make-up:
& quot; Sluck the rock! Heal ni fever ni cold
Do not spin you! Know and work, and help, and famine,
Bo, you are assigned to rock the sesyu rozbit. & Quot;
І vsi mi, yak one, pіdnyali hands up,
І tisyach molotіv about Kamіn spree,
І in the thigh sides rozpriskalisya pieces
Ta vidrivki rock; with the power of rosettes
Once upon a time they made grimaces about Kamyan Cholo.
Mov waterfall roar, mov battle guk krivavy,
So our threshing is done once and again;
І p'yad behind p'yadeyu mіtstsya zdobuvali;
Want not one there kalichili ti skali,
Mi Dali Yshli, never spinyvalo us.
І Kozhdiy z us know that, gloriously we will not be,
And pamyaty in people for this crooked work,
Scho already Todi pіdut on sіy dear people,
Yak mi prob'm її ta that virіvnyaєm everywhere,
I see our bones here znognyut it.
That glory didn’t bazhali people,
Bo is not a hero i am not rich.
Ni, mi slaves, voluntarily took
On yourself put. We have become slaves:
At the hike, I will enter into my lik kamenyarі.
І wіm mi vіrili, scho own hands
Ros'b' скаmo rock, granible granite,
Scho vovny і vsnimi kistkami
Tverdy zmuruєmo Gostinets і for us
Come new life, good new heart.
І knew mi, scho there far from here with sveti,
Yaki Ea threw for pratsi, sweat th put
Behind us are the slogans of Mly, girls and children,
Other foes, gnivi and angry
І us, and we are ours, and they are the maple.
We knew that, and in us more than once the soul of Bol,
І heart was tearing, and chest sorry squeezing;
Ta slosi, ani pity ni bіl pekuchy chil,
Ani damn us not vidtyagli vіd dila,
І hammer nіhto іz hands not vipuskav.
Otak me vse ydemo, in one mass of skuti
St. Dumkoy, and thresh in the hands.
Don't give a damn about me and svitom pozabutі!
Mi lomimor rock, the truth of the way,
First, I’ll come all the way from our catalogs.
Bezmіrna, that is empty, і wild planes,
І I, riveting lance zalіznym, I stand
Under the viscous granite rock,
And give such a thousand such, as I am.
Cozha in the hands of heavy zalіzny hammer
І voice is strong for us to burn, yak grim, make-up:
& quot; Sluck the rock! Heal ni fever ni cold
Do not spin you! Know and work, and help, and famine,
Bo, you are assigned to rock the sesyu rozbit. & Quot;
І vsi mi, yak one, pіdnyali hands up,
І tisyach molotіv about Kamіn spree,
І in the thigh sides rozpriskalisya pieces
Ta vidrivki rock; with the power of rosettes
Once upon a time they made grimaces about Kamyan Cholo.
Mov waterfall roar, mov battle guk krivavy,
So our threshing is done once and again;
І p'yad behind p'yadeyu mіtstsya zdobuvali;
Want not one there kalichili ti skali,
Mi Dali Yshli, never spinyvalo us.
І Kozhdiy z us know that, gloriously we will not be,
And pamyaty in people for this crooked work,
Scho already Todi pіdut on sіy dear people,
Yak mi prob'm її ta that virіvnyaєm everywhere,
I see our bones here znognyut it.
That glory didn’t bazhali people,
Bo is not a hero i am not rich.
Ni, mi slaves, voluntarily took
On yourself put. We have become slaves:
At the hike, I will enter into my lik kamenyarі.
І wіm mi vіrili, scho own hands
Ros'b' скаmo rock, granible granite,
Scho vovny і vsnimi kistkami
Tverdy zmuruєmo Gostinets і for us
Come new life, good new heart.
І knew mi, scho there far from here with sveti,
Yaki Ea threw for pratsi, sweat th put
Behind us are the slogans of Mly, girls and children,
Other foes, gnivi and angry
І us, and we are ours, and they are the maple.
We knew that, and in us more than once the soul of Bol,
І heart was tearing, and chest sorry squeezing;
Ta slosi, ani pity ni bіl pekuchy chil,
Ani damn us not vidtyagli vіd dila,
І hammer nіhto іz hands not vipuskav.
Otak me vse ydemo, in one mass of skuti
St. Dumkoy, and thresh in the hands.
Don't give a damn about me and svitom pozabutі!
Mi lomimor rock, the truth of the way,
First, I’ll come all the way from our catalogs.