Присвячується жертвам Голодомору
1932-1933 років, а також роману
Василя Барки «Жовтий Князь».
Плаче зморена у полі,
Похилилась стара мати
Сивим попелом недолі
Діточок йде годувати
Руки, що так пахли хлібом,
Пахнуть мерзлою землею
Смерть голодна ходить слідом,
Жовтий князь іде за нею
Попід небом німим, геть знесилений
Закатований край та розстріляний
Голод Марою йде між хатинами
Засіває поля домовинами
То не сонце вночі встало —
Дике полум’я гуляло,
Полум’я людської волі —
Не змирилося в недолі
Буде ходить з хати в хату
До живих, щоб розказати:
За що згинули мільйони,
Хто є вороги, хто кати
Хто є кат людської долі,
Зруйнувавший покоління?
Запитай у вітра в полі
Чи на цвинтарі в каміння
Dedicated to the victims of the Holodomor
1932-1933, as well as the novel
Vasily Barka's "Yellow Prince".
Weeping weary in the field,
The old mother leaned forward
Gray ashes of misfortune
The baby goes to feed
Hands that smelled so of bread,
They smell of frozen earth
Death by starvation follows,
The Yellow Prince follows her
Under the dumb sky, completely exhausted
Tortured edge and shot
Mara's hunger goes between the huts
Sows fields with domoviny
That's not the sun rose at night -
A wild flame was blowing,
Flame of human will -
Did not reconcile in adversity
Will go from house to house
To the living to tell:
For which millions died,
Who are the enemies, who are the executioners
Who is the executioner of human destiny,
Destroyed generations?
Ask the wind in the field
Or in a cemetery in stone