Текст песни matevoshchuk - скільки тобі інертності

Скільки тобі інертності, скільки причалів
ще передати в оренду чи просто віддати —
крутяться оловом в голові числа і дати,
час як прибув і на скільки відчалив,
скільки ще буде гноїтися болю й печалей,
скільки ще будуть чорнитися втрати?
Котиться з горба розтрощений віз,
котиться торбою слів і пробачень,
може, колись зрозумієш, побачиш,
як із очей випливатиме віск.
Вітер зриває розвішані простирадла,
вітер розтріпує порвані наші вітрила,
все не збережене й що захистила,
все, на що ти спроможна і для чого варта —
все розгрібала обвуглена темна варта,
ти ж просто мовчки на це дивилась.
Падають стіни, ламаються здавлені крокви,
що підпирали невдячно дахи і фронтони —
ми мов не ми — розбиваються, ніби фантоми,
наші невпевнені кроки.
Пагубна тінь проривається збоку леза,
мовчки торкається рукояті
похибкою всіх святих і проклятих,
всіх потойбічних і світозалежних —
я мов неспокій, тривога й аскеза,
защем і зашморг навік співставляти.
З цим листопадом я Каїн чи Кай —
ось тобі серце застуджене і багрове,
повне жаги і любові,
болю і розчарувань —
хочеш бери його, лиш не звикай.

2015

із книжки "Люди погоди"

© matevoshchuk