Риторичним мовчанням 
не закінчимось.
Не сьогодні.
Я дарма
Задарма 
Віддавала свої «залишись»
Бозна кому, безодні.
Я дарма розірвала
Нас на «щастя» й «нещастя»,
(а згодом перше віддала чужим).
Ти дарма не зізнався,
Що іншої масті.
Ми дарма той покинули ринг.
Ти дарма засинаєш один,
Ті рубці не лікуються мазями.
Гордість не виділяє з юрби.
Помовчи,
Ми (в гонитьбі за мрією)
Не по тих дебрях лазили…
Тут не пахне ні разу 
цілющою гряззю 
і немає вогнів.
Озирнись…
Ми по вуха в багні.                        
                      
                      
					  						  Риторическая тишина 
Мы не закончим. 
Не сегодня. 
Я тщетно 
Ничего 
Отказался от их "оставшегося" 
Доминировать, Бездна. 
Я разорвался тщетно 
Мы на «счастье» и «страдания», 
(А затем первый дал его незнакомцу). 
Ты не признался напрасно, 
Какой другой костюм. 
Мы оставили кольцо напрасно. 
Ты засыпаешь напрасно, 
Эти шрамы не относятся к мази. 
Гордость не отличается от толпы. 
Тихий, 
Мы (в погоне за мечтой) 
Не на тех, кто поднялся ... 
Здесь не пахнет 
Исцеляющая грязь 
И нет огней. 
Осмотреться ... 
Мы на ушах в грязи.