Мереживом спаленим в думках моїх тягнеться
Надія, але надто пізно чекати спасіння
Кров’ю моєю рясно скроплена Земля моя Матінка
Проросте коріння мертве тіла мого
Крокує за мною в сліди вглядаючись
Смерть моя вірная, мов сестра кровная
Зірок блиск повернись
До памяті моєї
Небо гнись до землі
Річки стогонами
Вітру прогонами
Як кулею - правдою
Чи житиму я?
Гори мої, лани, степи
Кровю политі, тілами вкриті
Вічність моя, моя Земля
Небо моє приймай мене
Гризе мої внутрощі туга чорная
Лиже пяти мої, гризе кості мої
Смерть моя...
Дощами омивай могилу мою
Росами напувай тіло неживе
Грозами хай живе душа моя
Посухою хай живе воля моя
Коріння тіла мого проросло і згнило
Огортає земля, заколисує мене
Наче своє мертве дитя
The lace of the burning in my thoughts stretches
Hope, but it's too late to expect salvation
My soil is plentifully sprinkled with my blood Mother
The roots of the dead are my body
Steps behind me in the footprints of a glance
My death is true, like my sister is bloody
Stars glow back
To my memory
Heaven rotten to the ground
The rivers are moaning
Wind run
As a bullet, it's true
Will i live
My mountains, valleys, steppes
Blooded, body covered
My Eternity, My Earth
My heaven accept me
My grize is dark inward with blackness
At least five of me, my bones scorch
My death ...
Wash my graves with rain
Rosy watered body inanimate
My soul is alive with thunderstorms
My dying will live my drought
The roots of my body sprouted and rotted
The earth is wrapped around, lulls me
It's like a dead child