На білій постілі лишився сніг
Між нами знов пронісся вітер
Сколовши серце гостротою слів
Згубивши кожного в своєму світі
Тепер шукаю у відлунні фраз
Вчорашні дні й минулі ночі
Здається цей світ пройшов крізь нас
А час застигши впав на плечі
Я знаю лякає недосяжність мрій
Втомила буденність, сірості рутина
В отруті темній втопила сни
А денне сонце хмарами закрила
Та певна не згасне той вогонь в очах
Що міцно нас тримає разом
І навіть крізь холодний лід образ
Проллється пристрасть
І ми запалим небо, знов
Зі свіжих ран відростим крила
І ми застиглу збудим кров
Цієї ночі рай відкриєм
© Геннадій Москаленко
There was snow on the white bed
Again the wind blew through us
Breaking the heart with the sharpness of words
Having lost everyone in their world
Now I'm looking for echoes of phrases
Yesterday and last night
This world seems to have passed us by
And the time of freezing fell on his shoulders
I know the frightening unattainability of dreams
Tired everyday life, the grayness routine
In the poison, a dark drowned dream
And the daytime sun covered the clouds
But it sure does not put out the fire in your eyes
Which holds us together
And even through the cold ice image
Passion is shed
And we will light up the sky again
From fresh wounds grow wings
And we will stiffen the blood
This night we will open paradise
© Gennady Moskalenko