ти можеш бачити
тільки ти, тільки ти
бантики в дзеркалах
чути плюскіт води
за вікном і у ванній
чекати на неї,
варячи їй каву,
збираючи для неї
осіннє листя,
осіннє листя...
ліпити її з глини,
що раз краще
кожну деталь її одягу
обдурений думками щораз глибше
мов два дзеркала навпроти
і нарешті пізнати як, і нарешті пізнати як
ти її ненавидиш
you can see
just you, just you
bows in mirrors
hear the splash of water
outside the window and in the bathroom
wait for her,
brewing her coffee,
collecting for her
autumn leaves,
autumn leaves ...
mold it from clay,
which is better
every detail of her clothes
deluded by thought every now and then
like two mirrors opposite
and finally learn how, and finally learn how
you hate her