Світ вкраде мої думки на біль,
І у серцях палає лід.
За незрозумілість пробач мені -
Я написав тобі як міг, як міг...
Світло гасне, лишаючи тіні,
Падає тиша, ковтаючи біль.
Заплутався сам у своїй павутині -
Не пам'ятаю, яка була сіль.
Зникає усе, що здавалось важливим.
Зникло вчорашнє і завтрішнє теж.
Кружляємо в танці, як божевільні,
А в божевільних в житті нема меж.
Сойти с ума - так просто для меня,
Но на запястьях моих цепи из хрусталя.
Сойти с ума - так просто для меня,
Но на запястьях моих цепи из хрусталя.
Дзвін від цих бетонних сірих стін,
Від цих безцінних думок рік,
Думок нерозказаних тобі,
Я знав, що вони... я знав, адже ти...
Світло гасне, лишаючи тіні,
Падає тиша, ковтаючи біль.
Заплутався сам у своїй павутині -
Не пам'ятаю, яка була сіль.
Зникає усе, що здавалось важливим.
Зникло вчорашнє і завтрішнє теж.
Кружляємо в танці, як божевільні,
В божевільних в житті нема меж.
Сойти с ума - так просто для меня,
Но на запястьях моих цепи из хрусталя.
Сойти с ума - так просто для меня,
Но на запястьях моих цепи из хрусталя.
Як дістали фальшиві трагедії, драми,
Всі відверті почуття замінили ролями,
Я не слухаю світ - просто проходжу мимо,
Та очі зауважують лукаву пантоміму.
Тепер я згідний з Шекспіром: наше життя - театр!
Чомусь так мало акторів - зате масовки багато.
Тут неправдиві свята і муляжна кров,
За кулісами цвіте декоративна любов...
Сойти с ума - так просто для меня,
Но на запястьях моих цепи из хрусталя.
Сойти с ума - так просто для меня,
Но на запястьях моих цепи из хрусталя.
The world will steal my thoughts in pain,
And ice is burning in the hearts.
Forgive me for not understanding -
I wrote to you as I could, as I could ...
The light goes out, leaving shadows,
Silence falls, swallowing the pain.
Entangled himself in his web -
I do not remember what salt was.
Everything that seemed important disappears.
Disappeared yesterday and tomorrow, too.
Circling in the dance like crazy,
And crazy people have no limits in life.
Going crazy is so easy for me,
But on my wrists are crystal chains.
Going crazy is so easy for me,
But on my wrists are crystal chains.
The bell from these concrete gray walls,
From these priceless thoughts a year,
Thoughts not told to you,
I knew they ... I knew, because you ...
The light goes out, leaving shadows,
Silence falls, swallowing the pain.
Entangled himself in his web -
I do not remember what salt was.
Everything that seemed important disappears.
Disappeared yesterday and tomorrow, too.
Circling in the dance like crazy,
Crazy people have no limits in life.
Going crazy is so easy for me,
But on my wrists are crystal chains.
Going crazy is so easy for me,
But on my wrists are crystal chains.
How did they get false tragedies, dramas,
All candid feelings have been replaced by roles
I don't listen to the world - I just pass by,
And the eyes notice a cunning pantomime.
Now I agree with Shakespeare: our life is a theater!
For some reason there are so few actors - but a lot of extras.
Here are false holidays and fake blood,
Behind the scenes, decorative love is blooming ...
Going crazy is so easy for me,
But on my wrists are crystal chains.
Going crazy is so easy for me,
But on my wrists are crystal chains.