Дикий голуб у надвечiр’я Невблагано i глухо воркоче. Мов над мудрим i давнiм повiр’ям Вiн чаклує в чеканнi ночi. А навколо така прозорiсть – Неприхована i вiдверта. I я бачу: виходять зорi Через хмари вiтрами потертi. I я вiрю: десь папороть квiтне, Як продовження давньоi казки, I пiдносить над цiлим свiтом Сизе полум’я вiри i ласки. Сизе полум’я в нiч на Купала! Не гаси свої тихi пожежi. Я знайду твої дивнi причали, Бо я вiрю у них безмежно. А на папороть голуб сiв. Там, на папороть голуб сизий. Непiдвладний оцiй красi, – Розбиває зорi карнизи. Нiч напружена, наче лук, Б’є луною у тишу незвичну. На дорогах яких розлук Квiтне папороть романтична. I навiщо оця краса? I навiщо цi луни низом? Коли голуб приречено сам Розбиває зорi карнизи.
The wild blue at the eve’s Nevlagano i deafly grumbled. Mow over Mudrim I’m a long-time believer Vin chakluє in the minted nights. And in the near future, there is such discernment - I have not received a door. I I bach: go out of the dawn Through the Khmari rubbed in the past. I lie: here I’m fooling a bit, Like a long-time Cossack woman, I bring half the’s lie and affection over the whole retinue of Siza. Siza half-night at night on Kupala! Do not extinguish your quiet reap. I know your marvelous docks, Bo I lie unto them without a trace. And the fern is blue. There, on the blue fern of blues. Imperfect otsii beauty - Rozbivaє zory cornice. Nich is strained, onions, B’є by the moon, I hush quietly. On the roads of certain Kvitne rooks, fern is romantic. I really otsya beauty? I really qi looney bottom? If the blue is seasoned, it’s Rozbivaє zori eaves.