Як добре, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.
Как хорошо , что смерти не боюсь
и не спрашиваю, тяжелый мой крест ,
что перед вами , судьи , а не клонюсь
в предвкушении недовидомих верст ,
живший , любил и не набрался скверны ,
ненависти , проклятия, раскаяния.
Народ мой , к тебе я еще вернусь,
как в смерти обращусь к жизни
своим страданием и незлым лицом .
Как сын , тебе низко уклонюсь
и честно гляну в честные твои глаза
и в смерти с родным краем породнюсь .