Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила. |
Впав в бою стрілець січовий, | (2)
Дівчина затужила. |
А був то хлопець молодий,
Його б лишень кохати.
Він впав, як той сухий листок, |
Повік буде лежати. | (2)
Летить ворон з чужих сторон
Та й жалібненько кряче:
"Вставай, козаче молодий, |
Твоя дівчина плаче!" | (2)
Заплаче мати не одна,
Заплаче й чорнобрива.
Бо не одного козака, |
Сира земля накрила. | (2)
Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою стрілець січовий, |
Дівчина затужила. | (2)
Подул ветер степной,
Трава ся опустила . |
Упал в бою стрелок сечевой , | (2)
Девушка затосковала . |
А был то парень молодой ,
Его бы только любить.
Он упал , как тот сухой листок , |
Век будет лежать. | (2)
Летит ворон из чужих сторон
И жалибненько каркает :
" Вставай, казак молодой , |
Твоя девушка плачет! " | (2)
Заплачет мать не одна ,
Заплачет и чернобровая .
Потому что одного казака , |
Сырая земля накрыла . | (2)
Подул ветер степной,
Трава ся опустила .
Упал в бою стрелок сечевой , |
Девушка затосковала . | (2)