Дивна казка і гординя,
Таємниця і святиня.
Голоси, що манять в себе
На землі що пахне небом.
Від заходу сонця до появи неба
Ми шукали правду і землю для себе.
Ми зайшли далеко, де жили лелеки,
Де розтали сніги – оселилися ми.
Там, там, там, забута країна.
Там, там, наша земля.
Закопали злі сни, що не дали заснути,
Хоч давно уже спали.
Наші мрії забуті прокидалися в сні
Ми створили героїв, створили пісні
І згадали бої,
Щоб нажитись хоч в сні.
Але сонце вже сходить,
І країна забута розтає в його водах.
І всі наші герої, і всі наші пісні
Знову стануть забуті і залишаться в сні.
Там, там, там, забута країна.
Там, там, наша земля.
Але знов ми приходим до країни вночі,
І країна забута знов дає нам ключі.
Де панують лелеки,
І забутість у сні.
Там, там, там, забута країна.
Там, там, наша земля.
A strange tale and pride,
Mystery and sanctuary.
Voices that beckon
On the earth that smells of the sky.
From sunset to the appearance of the sky
We sought the truth and the land for ourselves.
We went far, where storks lived,
Where the snow melted - we settled.
There, there, there, a forgotten country.
There, there, our land.
Buried evil dreams that did not let you sleep,
Although I have been sleeping for a long time.
Our forgotten dreams woke up in a dream
We created heroes, we created songs
And they remembered the battles,
To make money at least in a dream.
But the sun is already rising,
And the forgotten country will melt in its waters.
And all our heroes, and all our songs
They will be forgotten again and will remain in a dream.
There, there, there, a forgotten country.
There, there, our land.
But again we come to the country at night,
And the forgotten country gives us the keys again.
Where storks rule,
And forgetfulness in a dream.
There, there, there, a forgotten country.
There, there, our land.