Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою,
В неволі з тобою...
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась.
Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти,
Нехрещені діти...
Як у полі на могилі
Вовкулак ночує,
А сич в лісі та на стрісі
Недолю віщує.
Як сон-трава при долині
Вночі розцвітає...
А про людей... То нехай їм!
Я їх, добрих, знаю.
Добре знаю. Зоре моя!
Мій друже єдиний!
І хто знає, що діється
В нас на Україні?
В нас на Україні...
Та я знаю і розкажу
Тобі й спать не ляжу,
А ти завтра тихесенько
Богу розкажеш,
Зоре моя вечірняя,
Все Богу розкажеш...
Звезда моя вечерняя,
Сойди над горой,
Поговорим тихонечко
В неволе с тобой,
В неволе с тобой ...
Расскажи, как за горой
Солнышко садится,
Как у Днепра радуга
Воду долг.
Как широкая сокорина
Ветви распустила ...
А над самой водой
Ива склонилась.
Вплоть до воде разослала
Зелении ветви,
А на ветвях качаются
Некрещеные дети,
Некрещеные дети ...
Как в поле на могиле
Оборотней ночует,
А сыч в лесу и на крыше
Скорби предвещает.
Как сон-трава при долине
Ночью расцветает ...
А о людях ... Так пусть им!
Я их, добрых, знаю.
Хорошо знаю. Звезда моя
Мой друг единственный!
И кто знает, что происходит
У нас на Украине?
У нас на Украине ...
И я знаю и расскажу
Тебе и спать не лягу,
А ты завтра тихонечко
Богу расскажешь,
Звезда моя вечерняя,
Все Богу расскажешь ...