Текст песни Бруно Ферреро - Поступ
Просмотров
36
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Бруно Ферреро - Поступ, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Коли моя бабуся вирушала навідати свою маму, вона відводила на це три дні. Один день ішов, щоб добратися туди на бричці, запряженій кіньми, ще один — аби розповісти і послухати останні новини, посидівши трохи в кухні, а трохи у саду, і третій день — на дорогу назад.
Коли моя мати їздила до своєї мами, то їй потрібно було два дні. Вона добиралася потягом і, якщо їй щастило з пересадками, приїжджала того ж дня під вечір. Мама розповідала бабусі останні вісті, вислуховувала новини навзаєм і наступного дня від’їжджала.
Мені, щоб провідати свою маму, потрібно лише пів години. Я приїжджаю автом, затримуюся у неї десять хвилин і поспішаю назад, бо діти нудяться, а я, як завжди, не встигаю зробити закупи у супермаркеті.
Коли моя дочка приїде мене відвідати, скільки часу їй це займе?
Колись у селі чоловіки і жінки здибалися біля джерела, розмовляли, обмінювалися думками, допомагали один одному, коли наливали воду до відер, дзбанів і баклаг. На зворотньому шляху, ідучи поволі зі своєю ношею, кожен мав час і спокій, щоби подумати і навіть помолитися.
Потім до будинків провели воду і відпала потреба кудись виходити. Усе стало зручніше. Але нам бракує осіб, з якими можна було б поговорити, як і часу на те, щоб подумати.
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
Коли моя мати їздила до своєї мами, то їй потрібно було два дні. Вона добиралася потягом і, якщо їй щастило з пересадками, приїжджала того ж дня під вечір. Мама розповідала бабусі останні вісті, вислуховувала новини навзаєм і наступного дня від’їжджала.
Мені, щоб провідати свою маму, потрібно лише пів години. Я приїжджаю автом, затримуюся у неї десять хвилин і поспішаю назад, бо діти нудяться, а я, як завжди, не встигаю зробити закупи у супермаркеті.
Коли моя дочка приїде мене відвідати, скільки часу їй це займе?
Колись у селі чоловіки і жінки здибалися біля джерела, розмовляли, обмінювалися думками, допомагали один одному, коли наливали воду до відер, дзбанів і баклаг. На зворотньому шляху, ідучи поволі зі своєю ношею, кожен мав час і спокій, щоби подумати і навіть помолитися.
Потім до будинків провели воду і відпала потреба кудись виходити. Усе стало зручніше. Але нам бракує осіб, з якими можна було б поговорити, як і часу на те, щоб подумати.
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
Когда моя бабушка отправлялась навестить свою маму, она отводила на это три дня. Один день шел, чтобы добраться туда на бричке, запряженной лошадьми, еще один - чтобы рассказать и послушать последние новости, посидев немного в кухне, а немного в саду, и третий день - на обратный путь.
Когда моя мать ездила к маме, то ей нужно было два дня. Она добиралась поездом и, если ей везло с пересадками, приезжала в тот же день под вечер. Мама рассказывала бабушке последние известия, выслушивала новости взамен и на следующий день уезжала.
Мне, чтобы проведать свою маму, нужно лишь полчаса. Я приезжаю машиной, задерживаюсь у нее десять минут и спешу назад, потому что дети томятся, а я, как всегда, не успеваю сделать закупки в супермаркете.
Когда моя дочь приедет меня навестить, сколько времени ей это займет?
Когда-то в селе мужчины и женщины встретились у источника, разговаривали, обменивались мнениями, помогали друг другу, когда наливали воду в ведра, кувшины и фляги. На обратном пути, идя медленно со своей ношей, каждый имел время и покой, чтобы подумать и даже помолиться.
Затем к домам провели воду и отпала необходимость куда-то выходить. Все стало удобнее. Но нам не хватает лиц, с которыми можно было бы поговорить, как и времени на то, чтобы подумать.
Из книги Бруно Ферреро «365 коротких историй для души»
Когда моя мать ездила к маме, то ей нужно было два дня. Она добиралась поездом и, если ей везло с пересадками, приезжала в тот же день под вечер. Мама рассказывала бабушке последние известия, выслушивала новости взамен и на следующий день уезжала.
Мне, чтобы проведать свою маму, нужно лишь полчаса. Я приезжаю машиной, задерживаюсь у нее десять минут и спешу назад, потому что дети томятся, а я, как всегда, не успеваю сделать закупки в супермаркете.
Когда моя дочь приедет меня навестить, сколько времени ей это займет?
Когда-то в селе мужчины и женщины встретились у источника, разговаривали, обменивались мнениями, помогали друг другу, когда наливали воду в ведра, кувшины и фляги. На обратном пути, идя медленно со своей ношей, каждый имел время и покой, чтобы подумать и даже помолиться.
Затем к домам провели воду и отпала необходимость куда-то выходить. Все стало удобнее. Но нам не хватает лиц, с которыми можно было бы поговорить, как и времени на то, чтобы подумать.
Из книги Бруно Ферреро «365 коротких историй для души»